Головні новини

Віталій Ковальчук: збанкротить Порошенко «мережевий» фальсифікатор Банковій? Частина 1

Про те, що президентські вибори 2019 року будуть найбруднішими і скандальними в історії України, попереджали давно.

Це було очевидно вже тоді, коли були названі імена керівників виборчих штабів кандидатів, а Петра Порошенка до «перевиборів» знову повів Віталій Ковальчук, перший заступник глави його Адміністрації. Тому що свою вкрай негативну репутацію цей маловідомий і малопомітний чиновник заробив ще на минулих виборах, і навіть раніше – коли до приходу у велику політику він займався тим, що банкрут для рейдерів і олігархів державні підприємства.

І ця репутація негайно підтвердилася. Щойно стартувала офіційна виборча компанія, як почали один за іншим розкриватися факти що готуються фальсифікацій, без яких, очевидно, виборчий штаб Порошенка і не розраховував на перемогу. Одним з ноу-хау Віталія Ковальчука стала хитра система підкупу електорату.

Комсомольська мафія

Ковальчук Віталій Анатолійович народився 23 травня 1969 року в Києві. Про свою сім’ю він нічого не розповідав, та й взагалі Ковальчук є не надто відвертим і багатослівним людиною, тому питання його різкого зльоту в 90-х роках для багатьох залишався незбагненною таємницею. Дійсно, щоб отримати дуже «блатну» роботу, стати довіреною особою одного великого людини і одружується на дочці іншого великого людини, потрібно було бути або сином непростих батьків, або дуже непересічною людиною. Що ж, Віталій Ковальчук є якраз саме таким! Але його особливість — це не зовнішність або великий розум, а вміння швидко орієнтуватися і прилаштовуватися, старанно виконуючи своїм «панам» — не за одну зарплату, звичайно.

У 1986 році Віталій Ковальчук закінчив Ирпеньскую середню школу №6. Чому саме в Ірпені, а не в Києві, теж залишається незрозумілим – можливо, Ковальчук дещо прибрехав, коли назвав Київ місцем свого народження. У тому ж році він поступив в Київський університет ім. Шевченка, вибравши юридичний факультет. Але після першого курсу, влітку 1987-го, Віталія Ковальчука «забрили» в армію, причому, відправили в будбат. Навряд чи б його спіткала така доля, якби в нього були якісь впливові батьки. Але немає лиха без добра, адже саме завдяки стройбату Віталій Ковальчук став тим, ким він є.

Потрапивши в будбат, Ковальчук аж ніяк не знітився, а швидко пристосувався: закінчив «учебку», отримавши будівельну спеціальність і «лички» на погони, а також, за деякою інформацією, став комсоргом роти. Так що додому з армії повернувся не п’яний «дембель», а повний ентузіазму і нових планів молодий кар’єрист. Відновившись в університеті, Ковальчук продовжив там розпочате у будбаті: пішов по комсомольській лінії і записався в студентський будзагін, але не рядовим штукатуром. Хоча сам він про це не зізнається, але ряд джерел SKELET-info, знайомих з Ковальчуком, стверджують, що в університет він піднявся до одного з керівників будзагонів і був особисто вхожий в міськком, обком і навіть в ЦК ЛКСМУ — де і познайомився з важливими людьми, визначили його подальшу кар’єру.


Петро Мірошников

Одним з таких людей був Петро Мірошников — завідувач сектором Республіканського штабу студентських загонів. У 1989-91 р. р. Мірошников постійно мотався з Києва до Москви. По-перше, він керував київською філією радянського Інкомбанку, чий головний офіс розташовувався в Москві. По-друге, Мірошников заочно навчався в Московському фінансовому інституті (точніше, числився), а в-третіх, заводив численні зв’язки в ЦК ВЛКСМ і ЦК КПРС, а також в управліннях радянських спецслужб. Останнє здається журналісткою вигадкою, але не все так однозначно! Справа в тому, що заочно Мірошников навчався за спеціальністю «економіст міжнародних відносин», і не просто так, а готуючись працювати у зовнішній торгівлі, в структурах великих СП – які створювалися під «дахом» КДБ і ГРУ (з такого СП починав і Володимир Путін). Але в серпні 1991-го плани Мірошникова, м’яко кажучи, довелося серйозно відкоригувати. Він так і залишився в Києві (хоча і не втрачав зв’язків з Москвою), далі керувати філією «Інкомбанку», який з 1991-го переоформили як вже суто український АКБ «ІНКО». За інформацією численних джерел, саме в «Інко» була вкладена «каса ЦК ЛКСМУ», якою завідував його перший секретар Анатолій Матвієнко.

Чим студент Ковальчук заробляв собі на життя в 1992-му році, невідомо. Офіційно, лише у 1993-му він отримав свою першу посаду, ставши консультантом в банку «ІНКО», куди його відразу ж взяв Мірошников. Проте за непідтвердженою інформацією, Ковальчук «підробляв» в банку і до отримання диплома. Дуже швидко Ковальчук піднявся до начальника юридичної служби «ІНКО».

Навколо «ІНКО» тоді склалася команда вельми цікавих персонажів. Крім Мірошникова і Ковальчука, там були майбутні олігархи Федір Шпиг та Олександр Деркач, яких потім поставили керуватиме новим банком «Аваль» (засновник – «ІНКО»), майбутній нардеп Роман Нефед, колишній перший секретар Херсонського обкому КПРС Микола Рожко.

«ІНКО» проіснував до 1996 року, він відкрив по Україні 60 філій, рекламувався по телебаченню, проте в історію він увійшов як банк, через який відмивали «спиртові гроші» Анатолія Матвієнка, а також як т. зв. «сіра кредитна каса». Що це таке? «Білі кредити» ми оформляємо в банках законним чином, під заставу або зобов’язання. «Чорні кредити» можна отримати у кримінальних структур – неофіційно, без застави, але під шалені відсотки, за які доведеться розплачуватися усім майном або навіть життям (різновидом «чорних кас» є т. н. «швидко гроші», дають в борг «до зарплати»). Якщо ж банк законно і офіційно видає кредит, але при цьому заздалегідь знає, що позичальник навряд чи його поверне, то такий кредит називають проблемним або «сірим». Зазвичай такі кредити видають або власним фірмам, коли починають розкрадати гроші банку (це основна причина всіх банківських криз в Україні), або з метою змусити позичальника в борги, щоб збанкрутувати його і забрати його активи. Такими «сірими» кредитами пустили по світу, а потім «прихватизували» чимало українських підприємств! Створювалися цілі схеми, в яких кожен грав свою роль, і в один з таких схем входив банк «ІНКО».

Хтось щедро вливав в банк гроші, які потім видавалися українським підприємствам, які не мали коштів на закупівлю сировини, ні на виплату зарплат. Ще і ще, до тих пір, поки борги не ставали критичними. Завдання юридичного відділу «ІНКО», тобто Ковальчука, було правильне оформлення цих боргів – так, щоб потім в один прекрасний день підприємство було притиснуте до стінки і «проковтну». І це не якийсь там «бандитський наїзд», це цілком законні вимоги кредитора до позичальника – ось чому така схема була дуже поширена. Більшість таких боргових зобов’язань «ІНКО» потім продавав або передавав третім особам – це були фірми тих, хто замовив «ІНКО» увігнати в кредитні борги те чи інше їх цікавлять підприємство. У 1996-му, з початком великої приватизації, ця боргова піраміда раптово тріснула: банк «ІНКО» збанкрутував, і з його крахом всі сліди кредитних махінацій були зачищені. Причому, начальник юридичного віддала банку Ковальчук безпосередньо координував цей навмисний крах «ІНКО».

Ковальчук одразу пересів у крісло заступника директора україно-кіпрського СП «Байп Ко ЛТД», займався поставками сировини для Алчевського металургійного комбінату (АМК). Схоже, що «Байп Ко» була однією з фірм, що входили до схеми умисного банкрутства підприємств. За ті 6 місяців, які Ковальчук провів у посади заступника директора, він встиг розорити і підготувати до «прихватизації» АМК. Незабаром підприємство потрапило під спільне управління корпорацій «Інтерпайп» Віктора Пінчука, чиї інтереси як раз і становило СП «Байп Ко», та «Індустріального союзу Донбасу», яким на той момент разом володіли Віталій Гайдук, Сергій Тарута і Рінат Ахметов.

Пізніше за фактом цього умисного банкрутство подавалися позови (http://ua2424.com/strasb/ua2424/224.html), писали заяви на ім’я президента Ющенка і Прем’єра Тимошенко, але все було марно — дерибан вже відбувся.

Шлюби за розрахунком

У другій половині 90-х, вже міцно встав на ноги, Віталій Ковальчук одружився. Його дружиною стала Олена Куратченко (після заміжжя стала Ковальчук), одна з дочок впливового чиновника Володимира Куратченка. З грудня 1996-го він працював заступником міністра машинобудування, ВПК і конверсії України (розповідали про його причетність до розкрадання армії і торгівлі зброєю), у 1998-му Кучма поставив його головою Запорізької ОДА, в 1999-м на півроку зробив віце-прем’єром, потім знову ненадовго повернув у крісло губернатора.


Володимир Куратченко

У цьому дуже вигідному для Ковальчука шлюбі вони прожили 23 року: Олена народила синів Володимира і Матвія, дочку Поліну. Власним бізнесом Олени Ковальчук є київська клініка «Вікторія», однак ставши депутатів, а потім заступником глави АП, Віталій Ковальчук записав на дружину майже все своє майно: фірми, нерухомість, автомобілі, цінні речі, депозити перетворившись у скромного чиновника, що живе на одну зарплату. Втім, як повідомляли джерела SKELET-info, значну частину своїх капіталів у вигляді офшорних фірм Ковальчук просто приховав.



Олена Ковальчук з дітьми

Хороша дружина, хороший будинок, хороші доходи – що ще було потрібно Ковальчуку для повного щастя? Але в 2018 році його раптом здолав то біс у ребрі, то криза середнього віку, а може бути дружина Олена влаштовує його через те, що її батько давно втратив свій колишній вплив. Віталій Ковальчук вирішив розлучитися з нею, причому це супроводжувалося жорстоким розподілом записаного на дружину майна. Подробиці їхнього конфлікту не розголошувалися, але, судячи з запису Олени Ковальчук в її блозі, що минає, чоловік вирішив шантажувати її дітьми. Мабуть, щоб вона не «прикарманила» собі якусь з його фірм або будинків.

Незабаром стало зрозуміло, чому Віталій Ковальчук так поспішав. Його новою обраницею стала Наталія Агафонова – депутат Верховної Ради, избравшаяся туди за списком Блоку Порошенко (№44). Її називають однією з найкращих подруг Юлії Льовочкіної, з якою вони разом навчалися в університеті, досить розпещеної особливою, люблячої дорогі бренди.


Наталія Агафонова (тепер Ковальчук)

Але мабуть, Віталій Ковальчук обчислив, що така любов окупиться йому сторицею. І ось вже 11 січня 2019 року вони розписалися (без особливого шуму, майже таємно), і незабаром Наталія Агафонова теж стала Ковальчук.

Сергій Варіс, для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…

«>

30.03.2019
10:14
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top