Військове положення перетворюється в безвихідне

На кінець другого дня після оголошення про введення військового положення, українці його так і не помітили.

Ніде не встановили комендантську годину, по вулицях не попрямували посилені патрулі, нікого не розігнали і не заарештували, а Міноборони заявило, що SMS-повідомлення про мобілізацію резервістів є «фейками», поширюваними російськими спецслужбами. Але українці схиляються до думки, що «фейком» виявилося саме військове положення. Так само, як і багато інші проекти Банкової, які лише імітували реформи, боротьбу з корупцією, економічний розвиток, євроінтеграцію і т. д.

Кіна не буде!

Єдино, хто всерйоз відреагував на події 25-26 листопада, це валютні спекулянти. Скориставшись спочатку чутками про «війну з Росією», а потім новинами про введення військового положення, обмінники негайно підняли ціни на євро і долари. Подекуди «бакси» продавали по 32, хоча їх продовжували скуповувати по 28. І навіть коли вже всі зрозуміли, що нічого не буде, валютний ажіотаж продовжився – тепер вже їм рухають чутки, що долар скоро буде по 35, а то й вище.

А ось влада ніяк не відреагувала на «стрибучий долар» (а його курс підскочив тільки «на вулиці»), хоча в умовах воєнного стану спекулянтів, здавалося б, повинні бити по шапці. Втім, ворон ворону око не виклює, адже вона й сама займається спекуляцією – наприклад, в рази завищуючи ціну на газ. Так і військове становище вели тільки у 10 областях, що межують з Росією і Придністров’ям. Київ і область до їх числа не потрапили: як похмуро іронізували деякі українці, нардепи ж не ідіоти, щоб вводити ВП там, де вони живуть, їдять в ресторанах, гуляють в нічних клубах, носяться на спорткарах по нічних проспектів.

Воєнний стан в тому вигляді, в якому його оголосили (на 30 днів), виявилося навіть не компромісом, а порожньою формальністю для заспокоєння тієї частини електорату, яка вимагала від влади перестати жувати соплі і відреагувати на обстріл і захоплення українських катерів у Керченській затоці. Але подано воно було з незмінною помпою, як і всі затії Банковій.

«Мета воєнного стану – показати, що противник заплатить дуже високу ціну, якщо вирішить напасти на нас, і що це буде як холодний душ, який зупинить безумців, які планують атакувати Україну. І якщо агресії не буде, вважайте, що мета цих дій досягнута», – гучно заявив президент Порошенко. Що ж, давайте подивимося, що за холодний душ Петро Олексійович приготувало для агресора!

Що вже зроблено? Оголошено про створення окремих «штабів оборони» в кожній з 10 областей, де введено ВП. Робота штабів буде суто формальною, а працювати в них будуть тільки писарі – складаючи плани і звіти. Потім штаби скасують, а всі ці папірці поріжуть на шредерах. Так само оголошена підвищена військова готовність у частинах ЗСУ та Нацгвардії – що для них означає лише скасування звільнювальних і «відгулів». Хоча, судячи з того, що кількість військових в маркетах та кафе Харкова, Херсона, Маріуполя та Сєвєродонецька нітрохи не зменшилася, ця підвищена бойова готовність теж чисто формальна.

Ну, загалом-то, і все! Налякає Путіна створення обласних штабів оборони? М’яко кажучи, розраховувати на це не варто. Але зате можна з величезною вірогідністю спрогнозувати, що нападати на Україну протягом цих 30 днів він не стане. А значить, Петро Олексійович зможе потім урочисто заявити, що це саме вжиті нею заходи «зупинили агресора». І покласти в скарбничку інших своїх «перемог», куди він також розраховує найближчим часом додати і «томос».

Всім все одно

Єдине, на що вистачає ентузіазму націонал-патріотів, це невпинно вимагати повалити, розігнати і посадити своїх політичних опонентів. До всього іншого вони досить швидко остигають. Ось дивіться: в перші години після інциденту в Керченській протоці, всі українські праві дружно потрясали кулаками і вимагали від Президента і парламенту негайно мобілізувати країну під барабанний бій і нанести Росії удару у відповідь. Ну, або хоча б погрозити їй усією міццю української армії (найсильнішою в Європі, ага). Власне, Порошенко багато в чому і ініціював введення військового положення, тому що цього хотіли виборці, за голоси яких він бореться.

Минуло два дні. Націонал-патріоти вже знову передумали боротися з Росією, їх запал значно згас, багато з них вже сумніваються в необхідності військового положення. Інші ж бачать у ньому єдину користь – можливість «заарештувати Медведчука, Мураєва, Бойка та інших проросійських політиків, закрити «Інтер» і «112», заборонити московську церкву» (це дослівно з їх блогів і форумів). Тобто їх «патріотизм» знову звівся до доктрини внутрішньої війни проти всіх, хто не підтримує їхню ідеологію.

Адже президент і парламент наче у воду дивилися, коли прийняли усічений і максимально ліберальний варіант військового положення: на 30 днів, лише у 10 областях і без всякого воєнного стану. Як ніби вони заздалегідь знали, що вже через кілька днів ця тема стане для їхніх виборців малоцікавою. Настільки, що майже ніхто не турбувався питанням звільнення українських моряків, які здалися в полон росіянам. На них, схоже, теж махнули рукою.

І все ж це досить вузький погляд на події. Так, Порошенко шукав розташування націонал-патріотів, однак військове становище він затіяв не тільки й не стільки заради цього. Нині вже багато говорять про те, що у Банкової був чіткий план, який передбачав використання ВП для перенесення виборів або на травень-липень, або навіть на осінь 2019 року (одночасно з парламентськими). І був ще один план: докласти зусиль, щоб у другий тур цих виборів вийшли Петро Порошенко проти Юрія Бойка, щоб чинний президент зміг виїхати на коні «боротьби з проросійським реваншем». Але так як поки що цьому плану заважає Юлія Тимошенко, яка посіла лідерство у виборчій гонці, вибори і вирішили відкласти.

Але відкласти не вийшло, бо на це не дав добро Захід. Загалом, сталося наступне: Банкова вирішила вичавити з зіткнення в Керченській протоці максимум політичних дивідендів, для чого офіційного проголосила його «першим випадком відкритої агресії Росії» – тим самим перекресливши свою багаторічну пропаганду про «російської агресії». Звичайно, намагаючись при цьому пояснити, що, мовляв, раніше агресія Росії була гібридної, а зараз неприкритою. Але це, мабуть, не зрозуміли на Заході, куди відразу ж, в першу чергу звернулася з криками «рятуйте!» київська влада. Ось навіть РНБО ще не скликали, гарнізони по тривозі не підняли – а звернення в ООН, Європарламенту і НАТО вже відправили!

На Заході до цього поставилися скептично. Співчуття Україні висловили американські демократи, кілька європейських парламентарів і чергові заступники тамтешніх міністрів закордонних справ. Реакція правлячих політиків була приблизно такою: ах, знову ця Росії ображає Україну, але нехай самі розбираються! Але ось що цікаво, Західні політики дуже оперативно і дружно донесли до Банкової свою думку про те, що неприпустимим є не тільки перенесення виборів, яких там теж з нетерпінням очікують (мабуть, Петро Олексійович і їм неабияк набрид), але і нагнітання обстановки шляхом військових приготувань. Саме цим, в основному, пояснюють, чому військове становище було прийнято у форматі пустої формальності.

Треба щось робити!

Різні опитування, проведені в ці дні багатьма ЗМІ, показують, що більшість українців не схвалюють введення військового положення, а тепер вони навіть не вбачають у ньому сенсу – війни все одно немає. І вони анітрохи не засмутилися того, що ВП носить характер пустої формальності, нітрохи не обмежує права і свободи. Здавалося б, на цьому про нього можна забути і почати готується до великих різдвяно-новорічних свят. Але, на жаль, щось не дозволяє спокійно віддаватися святкувань, забувши про виниклі в ці дні проблеми.

Проблема №1 це здалися в полон екіпажі катерів. Питання, чому вони не оборонялися, залишається відкритим, однак це українські моряки, які перебувають в полоні – і потрібно приймати заходи по їх звільненню.

Проблема №2 це фактичний крах українських ВМС, які вже другий раз просто взяті на абордаж росіянами. Зараз ми спостерігаємо, як цю катастрофу знову намагаються виправдати підступністю і чисельною перевагою противника. Нісенітниця! При Чемульпо японці мали шестиразовий перевагу над «Варягом» і «Корейцем», проте їх екіпажі спочатку спробували прорватися і взяли славний бій, а вже тільки потім таки здалися. Тому про «Варяг» склали пісні, він став символом доблесті і увійшов в історію, а от символом чого стали українські бронекатери «Бердянськ» і «Нікополь»?

Український флот потребує не виправданнях, а в глибокій реформі і масштабному будівництві, а ще більше в повній зміні кадрового складу. Роками керувати їм призначали «ідейних українців», то якихось аферистів, а офіцерський склад виявився взагалі не готовим до бойових дії як таким – схоже ці капітани і мічмани вважали, що просто тихо «пропрацюють» до пенсії, і самим великим ризиком в їх житті буде шестибальный шторм. В даному випадку потрібно визнати, що в Україні немає ні флотських кадрів, ні тих хто може їх підготувати і очолити. Схоже, тут потрібно виписувати адміралів з-за кордону, а українських курсантів посилати вчитися на Захід – як це робив Петро Перший.

Проблема №3 це загальний стан українських збройних сил. Байки про їхню могутність, чотири роки рассказываемые прямящими українськими політиками, поставлені під сумнів. В рівній мірі викликає великий сумнів готовність цих політиків очолити оборону країни. Нагадаємо, що у березні 2014-го деякі з них без бою здали Крим – тоді вони теж обмежилися виданням указів і звернень. Потім було 4 роки камлання про «російську агресію» – без найменших спроб протистояти їй на ділі, а не словах. Зараз ми знову бачимо поразкою, ганьба, соплі і скарги, прийняття указів і звернень – і жодних реальних дій.

Проблема №4 це безкарність Росії, якою вона впивається, штовхаючи Україну. І буде штовхати знову і знову, тому що їй за це нічого не буде. Санкції? Смішно! Чомусь ніхто не зауважив, що дані санкції мають обмежувальний характер і спрямовані лише проти окремих російських компаній – тобто вони менш масштабні і жорсткі, ніж були санкції США проти СРСР.

Санкції не врятують Україну, вірити в це можуть тільки ідіоти, які переконують себе в тому, що нічого робити не потрібно, що «Росія сама розвалитися». Наслідки цих фантазій ми і бачимо сьогодні! А далі буде тільки гірше, тому що разом з нахабством Кремля зростає і втома Заходу від українських проблем. І якщо Україна так і не зможе огризатися самостійно, не ридаючи на весь світ, то її майбутнє буде сумним і недовгим.

Віктор Дяченко, from-ua.com

“>

29.11.2018
11:12
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top