Головні новини

В декабре будем знать больше о перспективах расследования МКС по Украине — Тимочко

В июне 2019 будет закончено расследование Центра документирования Украинского Хельсинского союза по правам человека (УХСПЧ) по пропавших без вести шестерых бойцов Вооруженных сил Украины. Инцидент произошел осенью 2014 года в ходе боевых действий на Донбассе.

Украинский Хельсинский союз по правам человека готовит к Международного криминального суда (МКС) новое представление — о пропавших без вести украинских военнослужащих летом 2014 года, во время Иловайской трагедии.

Центром документирования УХСПЧ было опрошено и задокументировано свидетельство родственников и очевидцев. Факты тяжких преступлений в отношении пленных военнослужащих 40 батальона территориальной самообороны станут основой для представления в Международный уголовный суд.

Их родные и собратья не теряют надежду на возвращение.

Эту тему обсуждаем с гостем в студии Максимом ТИМОЧКО, юристом Украинского Хельсинского союза по правам человека (УХСПЧ).

На связи по телефону из Страсбурга Тамила ТАШЕВА, правозащитница, координаторка Крым СОС. С ней обсуждаем неприятную новость из Страсбурга — ПАСЕ проголосовала за резолюцию, которая фактически позволяет РФ вернуться к участию в работе, то есть отменяются санкции, наложенные на российских парламентариев в 2014 году. Украинская делегация частично прекратила участие в работе Ассамблеи.

Максим ТИМОЧКО, юрист Украинского Хельсинского союза по правам человека Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: УГСПЛ готує нове подання до Міжнародного кримінального суду — про зниклих безвісти українських військовослужбовців влітку 2014 року. Але почати я хочу з подій у Парламентській Асамблеї Ради Європи. В ніч на 25 червня ПАРЄ ухвалила рішення зняти санкції з РФ, тож очевидним є повернення до Асамблеї російської парламентської делегації. Українські парламентарі на знак протесту припинили участь у засіданнях і закликають Верховну Раду припинити участь у роботі ПАРЄ надалі

Українські правозахисники 25 червня провели акцію протесту у Страсбурзі, зокрема в Страсбурзі перебуває координаторка ініціативи Крим-SOS Таміла Ташева, з якою ми зв’язалися, щоб дізнатися подробиці того, що відбувається.

Таміло, чи присутні ви на тих засіданнях, що проводять парламентарі, які визначають зараз тактику та стратегію своєї поведінки? І взагалі які останні новини?

Таміла Ташева: Ми на цих засіданнях не присутні, але ми протягом двох днів вже працюємо у Парламентській Асамблеї Ради Європи, зустрічаємося з різними і доповідачами, і тими, хто нам може дати певні інсайди, щоб ми могли вплинути на цю ситуацію. Зараз важливо сказати, що дійсно наша делегація покинула залу в силу того, що ці парламентарі, яких пропонують повернути до сесійної зали – російські парламентарі, голосували за анексію Криму та пов’язані з порушенням прав людини в Криму.

Також наша делегація повернеться для того, щоб розглядати подання повноважень, які буде робити Російська Федерація. Крім того, буде заслухано два звіти  регламентного комітету і комітету моніторингу. Нам пощастило і українська делегація змогла пролобіювати, щоб ці звіти готували доволі проукраїнські депутати. Сьогодні вони  готують поновлену інформацію в моніторинг порушень, які Російська Федерація здійснювала, і щодо тих вимог, які вона не виконала.

Що стосується регламентного комітету, то там будуть в тому числі розглядатися ті представники російського парламенту — наскільки вони задіяні до порушень прав людини і наскільки загалом їх можна допускати до участі у ПАРЄ. Тобто, звісно, дуже погано, що резолюція була прийнята, але бій ще не програний, і ми як українська держава, правозахисне середовище маємо думати, яким чином далі працювати. Можна говорити, що ті цінності прав людини, які ставила на прапор Рада Європи, фактично попранні, тому що те, що ми  бачили в ці дні, не зв’язується з правами людини, з тими принципами і самими процедурами, які закладалися в Раді Європи, але боротьбу потрібно продовжувати далі. Все ж таки я вважаю, що Україна як держава має відреагувати на ті події, як відбуваються, і дати гідну відповідь Раді Європи, тому що просто так забувати та закривати очі на ситуацію не можна. Ми знаємо, що намагання повернути делегацію РФ відбуваються не вперше, ми це бачили в осінню сесію, тому не потрібно пробачати.

Валентина Самар: Наскільки зараз обговорюється загроза того, що слідом за цими парламентськими санкціями будуть скасовані і санкції економічні, які Європейський Союз застосовує до Російської Федерації з перших днів окупації Криму?

Таміла Ташева: Це дуже важлива засторога, тому що коли ми спілкувалися з урядовцями різних рівнів у Брюсселі, то вони активно питали нас, як ми ставимося до продовження санкцій або зняття санкцій з делегації Росії у ПАРЄ. Ми бачили певні натяки на те, що це може статися, тому дуже важливо зараз не давати поступок і відреагувати Україні як державі на те, що відбувалося в ПАРЄ протягом цих днів.

Валентина Самар: Максиме, вам продублюю теж питання: наскільки можливо, що слідом за цими подіями підуть сипатися, як доміно, і решта санкцій – економічні та фінансові санкції, які для нас дуже цінні, адже, на відміну від України, Євросоюз застосовує до Криму секторальні санкції, і в Європі за їх порушення судять, на відміну від нас?

Максим Тимочко: Так, це хороше питання, але, я думаю, одразу потрібно розставити крапки над і, тому що система Ради Європи – це одна система, а система Європейського Союзу – дещо інша. Вони переплітаються, тому що по суті учасниками Європейського Союзу є більшість цивілізованих демократичних держав, які входять в Раду Європу, тому, звичайно, що ці питання взаємопов’язані. І я згоден з тезою Таміли про те, що це питання може підніматися, але я не буду робити поспішних висновків, що Євросоюз зараз буде знімати санкції, тому що деякі делегати Російської Федерації, на мій погляд, знаходяться на сьогодні в Раді Європи в обхід цих санкцій, тому що ЄС не може ніби заборонити їм бути присутніми в цих органах, адже вони знаходяться, так би мовити, під захистом того мандату Ради Європи і мають імунітет.

Що взагалі відбулося? Я думаю, це потребує роз’яснення, тому що суспільство не зовсім розуміє, яка ситуація насправді в Раді Європи, хоча, як показує практика, достатньо меседжу, що Росію пустили в ПАРЄ і це є зрозумілим. Але, щоб роз’яснити, наголосимо, що євродепутати, які мають проросійський настрій, внесли пропозицію щодо внесення змін до регламенту самої Парламентської Асамблеї, які дозволяють повернути Російській Федерації право голосу і право бути представленими. Адже РФ досить тривалий час, а саме – одразу після окупації Криму — була позбавлена права бути представленою в ПАРЄ і голосувати там. А зараз відбувається їхнє повернення до цих прав бути представленою.

Валентина Самар: Важливо сказати, що вже не перший раз виноситься подібна резолюція, і поки що Україні та її партнерам вдавалося тримати коаліцію на шляху до цих поступок Росії. Крім того, була чітка умова: Росія повернеться в залу ПАРЄ тоді, коли вона виконає вимоги, які до неї були поставлені, зокрема і ті, які вже є за рішеннями міжнародних судів. 25 червня закінчився термін, відведений Міжнародним трибуналом з морського права, коли б РФ мала відпустити на свободу українських військових, захоплених у Керченській протоці 25 листопада 2018-го року.

Максим Тимочко: Я трошки поправлю та уточню, що вони повинні були протягом цього часу їх звільнити, а через місяць повинні відзвітувати. Місяць сплив після наказу (25 червня), і протягом місяця вони повинні відзвітувати про те, як вони виконують наказ Міжнародного трибуналу. Вони його не виконують і, на мій погляд, це є грубим порушенням міжнародного права. Якщо говорити про дискусію, яка зараз точиться в професійному середовищі, то це зіткнення декількох важливих галузей міжнародного права. З одного боку – це збройний конфлікт, з іншого боку – це міжнародне морське право, але логіка проста: якщо Росія не визнає збройного конфлікту, якщо вона не визнає затриманих як військовополонених, то вона повинна притримуватися права мирного часу. Під час збройного конфлікту я можу захопити іншого комбатанта і отримувати його в полоні, але якщо держава свідомо відмовляється це робити, притому що сам військовий заявляє, що він військовополонений? Тоді поясніть, чому ви його утримуєте з точки зору права мирного часу. А в контексті мирного часу ми повинні розглядати ситуацію з точки зору Міжнародної конвенції з морського права. В РФ не виконують жодні міжнародні зобов’язання, жоден з варіантів Росія відмовляється виконувати, що ще раз свідчить, що Росія не є світовим надійним партнером. І в цьому контексті мене ще більше дивує, чому ПАРЄ і держави, які голосували за повернення російської делегації, не зважають на те, що Російська Федерація ігнорує і рішення Європейського суду з прав людини, хоча це було одним з основних аргументів, які висловлювали представники Франції в Парламентській Асамблеї, що, мовляв, ми не можемо позбавити Російську Федерацію Європейського суду з прав людини, однак чомусь ігнорують той факт, що Російська Федерація єдина держава в системі Ради Європи, яка перевіряє на конституційність рішення європейського суду.

Валентина Самар: Ба більше, яка прийняла рішення про те, що не обов’язковим є виконання рішення ЄСПЛ.

Максим Тимочко: Для прикладу, Україна виконує рішення ЄСПЛ без жодних застережень. Саме рішення, винесене стосовно України, є джерелом права, і ми його застосовуємо неухильно. Для цього не потрібно проходити процедуру в Конституційному суді України, як це відбувається в РФ. Повторюю, що це єдина держава, яка перевіряє – а чи дійсно судді Європейського суду не посягнули на наш внутрішній порядок, встановлений нашою Конституцією РФ.

Звичайно, що я, як і більшість громадян України, здивований цим рішенням ПАРЄ.

Валентина Самар: Є і інші точки зору, і я теж частково їх притримуюся: Україна в особі президента, МЗС та інших органів, які формують державну міжнародну політику, впродовж цих п’яти років міжнародного збройного конфлікту і окупації Криму та частини Донбасу орієнтувалися на першу скрипку, яку грали наші міжнародні західні партнери. Санкції — ми закликаємо їх посилювати, ми їх підтримуємо, замість того, щоб вводити свої. В нас дуже слабенький закон про санкції, в нас взагалі немає санкційної політики, в нас немає секторальних санкцій, в нас немає покарання за порушення  санкційного режиму. Ми нічого в цьому плані не робимо, якщо не сказати, що ми робимо навпаки: ми торгуємо місцями в санкційних списках, як це виявилося нещодавно під час зняття санкцій з молдовського бізнесмена. Це вилилося в те, що російські олігархи вивели з України в офшори чи продали свої активи, які були в Україні і могли б бути арештованими. Вимагати у європейців, щоб вони були більшими патріотами Україні і більше дбали про нас, про деокупацію, про тиск на Росію, все-таки нечесно. То може просто зараз прийшов час полишити всілякі ілюзії і сподівання на наших західних партнерів і зайнятися всерйоз боротьбою з агресором, зокрема і юридичною?

Максим Тимочко: Я думаю, не варто підміняти ці поняття. Хотів би ще раз повернутися до питання ПАРЄ, тому що голосування, яке там відбулося, показало, хто є безумовним другом України. І от балтійські держави, такі як Литва, Латвія, а також Грузія чітко розуміють, що таке агресія Російської Федерації, і вони підтримали Україну навіть попри те, що ми, можливо, недостатньо щось робимо. Згоден, що ми завжди будемо робити недостатньо, завжди недостатньо в боротьбі проти Російської Федерації тих дій, які ми вчиняли. Я можу визнати, що наша санкційна політика є не дуже досконалою, але ми апелювали до наших міжнародних партнерів, тому що їхні санкції набагато дієвіші. Адже бізнес Російської Федерації зосереджений не тільки в Україні, і санкції таких держав як США та ЄС мають значний вплив. Звичайно, не дуже добре проводити пасивну політику в середині держави. Я не дуже знайомий з тією ситуацією, яку ви сказали стосовно Молдови, але принаймні мені відомо, що Управління Автономної Республіки Крим в Міністерстві з питань окупованих територій працює над цими санкціями. Звичайно, зараз ми можемо апелювати до Кабінету Міністрів — чому він досить пасивно робить цю політику, чому не запроваджує більше санкцій, значить нам потрібно більш інтенсивніше працювати.

Валентина Самар: Перейдемо до теми юридичного фронту. Що нового чути з Гааги, на яку так багато надій та сподівань, принаймні у кримчан? В кінці минулого року були дуже оптимістичні прогнози про те, що Міжнародний кримінальний суд, можливо, ухвалить вже рішення до кінця цього року, і буде розпочато розслідування по українським кейсам. Я нагадаю, що в МКС з 2014-го року Україна в особі як неурядових організацій, так і урядових подає інформацію про воєнні злочини і злочини проти людяності на території АРК, міста Севастополя та на території окремих районів Донецької та Луганської областей. Таких подань вже шість: кейс по Криму, по Донбасу і щодо злочинів на Майдані. Тепер готується ще одне подання, так?

Максим Тимочко: Я думаю, що готується дуже багато подань. Тому що подання до МКС, якщо говорити простою мовою, це як звичайне подання щодо злочину, яке подається в національні правоохоронні органи. По суті, це викладені факти вчинення тих чи інших злочинів, які відбуваються у зв’язку зі збройним конфліктом, в тому числі, на окупованій території Криму або на території ОРДЛО, починаючи з 2014-го року і протягом цього часу. Адже деякі злочини є триваючими, наприклад, як примусовий призов в армію населення окупованих територій.

Варто сказати, що не тільки Українська Гельсінська спілка готує ці подання, є і інші, наприклад, і Крим-SOS цим займається, і Харківська правозахисна група тощо. Тобто всі правозахисні організації, які залучені так чи інакше в питанні збройного конфлікту, збирають і документують факти вчинення воєнних злочинів та передають їх.

Наразі вже була передана інформація щодо примусового призову, щодо використання цивільного населення  для досягнення військових цілей – використання «живих щитів», це і питання насильницьких зникнень в Криму, і питання вбивств та тортур, що вчинялися на території Донбасу як бойовиками, так і представниками збройних сил Російської Федерації. Цього літа ми сконцентрувалися на питаннях позбавлення права на справедливий суд, і це добре відомі справи, які слухалися в окупаційних судах Російської Федерації. Ми будемо доводити, що вироки виносилися з порушенням основних засад справедливого судочинства, які існують і які визнаються цивілізованими державами світу. І ми будемо передавати цю інформацію до Офісу прокурора для того, щоб сказати, що це були не просто якісь порушення права на справедливий суд, а що вони є воєнними злочинами. І це входить в перелік статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Римський статут — це як ніби кримінальний кодекс для МКС, де знаходиться каталог злочинів, які підпадають під юрисдикцію цього суду. 

Валентина Самар: А зараз ви готуєте подання щодо зникнення військовослужбовців. Розкажіть деталі.

Максим Тимочко: Це насильницьке зникнення, в тому числі військовослужбовців, під час збройного конфлікту на сході. Ці зникнення відбувалися у 2014-му році. По 2015-му року ми також розслідуємо епізоди позасудових страт, які відбувалися, в тому числі в ході Дебальцевської операції. Один з таких епізодів – коли військовослужбовці на момент захоплення їх в полон були живими, але через певний час ці люди повертались додому вже вбитими, і характер поранень та травм свідчить про те, що це була страта, а не поранення в бою. До того ж поранення в бою повністю виключається, тому що є докази, що на момент захоплення їх в полон ці люди були живими, про це навіть є репортаж російського телебачення.

Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: Цей проект по збору інформації ви робите разом із Громадським телебаченням, наскільки я розумію?

Максим Тимочко: Так, цей проект підтримав Фонд «Відродження». Він стосується подолання безкарності на сході України, і журналісти Громадського телебачення також займаються збором доказів, тому що вони тривалий час, навіть до того, як ми почали займатися цим питанням, висвітлювали ці проблеми та збирали певний фактаж. Дуже схожа ця ситуація на те, як Центр журналістських розслідувань розслідував певні моменти, наприклад, проект «Шуцмани Путіна» — про незаконні збройні формування на території Автономної Республіки Крим.

Валентина Самар: І днями прокуратура АРК передала до суду обвинувальний акт по справі відомого «самооборонівця» Володимира Мельника, командира «Рубєжа», якого не було в жодних списках до нашого розслідування.

Але повернімося до тих оптимістичних сподівань стосовно того, що вже цього року почнеться офіційне розслідування МКС, і, можливо, в Україні буде відкрито офіс, і, можливо, кримську справу відокремлять з великої справи «Ситуація в Україні». Що чути?

Максим Тимочко: Останнім часом від пересічних громадян, які не займаються питаннями збройного конфлікту, можна почути багато закликів про те, коли вже буде розслідування, коли вже будуть вироки та коли вже арештують злочинців. Прийнято думати, що Гаага всім допоможе і вирішить всі проблеми. Насправді, це не так. Все відбувається повільно, але впевнено. Офіс прокурора відвідав Україну, тобто вони займаються оцінкою ситуації. А ситуація в Україні ділиться на три великих епізоди: це Майдан, Крим і Донбас. І на мій погляд, було б доречно відокремити питання Криму і Донбасу, щоб вони не тягнули один одного, як якір. Так, причини конфлікту однакові, можливо, навіть і виконавці злочинів у багатьох випадках однакові, але контекст все ж таки трошки відрізняється. Тому що на Донбасі існують два паралельні збройні конфлікти – міжнародний і неміжнародний.

Валентина Самар: Це версія МКС.

Максим Тимочко: Так, це та парадигма, в якій вони працюють. В Криму – окупація півострову, тобто міжнародний збройний конфлікт. Звичайно, що кримський контекст в доведенні більш зрозумілий і більш простий, тому що ми знаємо, хто це вчиняв, ми знаємо, хто кому підпорядковувався, ми знаємо виконавців, ми знаємо, хто продовжує це робити, хто є військовими комісарами, які призивають людей тощо. А стосовно Донбасу все трошки важче, тому що там організовані збройні групи, підпорядковані Російській Федерації, потрібно знаходити зв’язок конкретного виконавця і лідера цього угрупування, яких є досить багато.

Валентина Самар: Отже, і які перспективи початку офіційного розслідування?

Максим Тимочко: Наразі Офіс прокурора з’ясовує, наскільки Україна спроможна сама розслідувати ці питання, тому що це важливо для принципу комплементарності. Міжнародне правосуддя включається тільки тоді, коли держава не спроможна це робити сама. Зараз Офіс прокурора перевіряє, наскільки Україна спроможна розслідувати і притягувати до відповідальності осіб, які ймовірно винні у скоєнні цих злочинів.

Валентина Самар: А хіба це не очевидно, що Україна не може притягнути до відповідальності «велику рибу», яка і ловиться в МКС?

Максим Тимочко: Я думаю, що це очевидно для нас, а вони мають провести комплексно цю роботу. І я думаю, що на Асамблеї держав-учасниць Римського статуту в грудні ми будемо знати більш конкретно про те, які вони мають прогнози з приводу розслідування. Але якщо вони вже знаходяться на етапі з’ясування принципу комплементарності, це означає, що вони вважають, що вже достатньо доказів того, що тут дійсно є, про що говорити, і тут дійсно вчиняються воєнні злочини. Тому що до стадії оцінки спроможності розслідувати злочини самою державою не переходять, поки не пересвідчаться, що тут ймовірно вчинялися воєнні злочини. Тому я вважаю, що це досить позитивно, і в мене є надія на те, що це розслідування дійсно може відкритися.

Валентина Самар: Але відокремлюватися кримська справа із «Ситуації в Україні» не буде?

Максим Тимочко: Навряд чи, тому що проблемою є те, що Україна не сплачує жодних внесків до МКС і що ми не ратифікували Римський статут, тому Україна не має жодних прав. І Офіс прокурора відкрив попередню оцінку ситуації в Україні просто тому, що він вирішив, що це доцільно. Це було його право, а не обов’язок, згідно з Римським статутом. Радше сказати, це була послуга, це було його право. Але якщо держава не є учасницею Римського статуту, він міг не відкривати жодних оцінок.

Валентина Самар: Це дуже важливо знати нашим громадянам.

Максим Тимочко: Це важливіше знати нашим парламентарям і громадянам, які будуть голосувати за своїх народних депутатів, для них це має бути пріоритетом.

Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: Вони повинні розуміти, що їхні сподівання на Гаагу, на те, що там будуть судити Путіна, Шойгу та інших воєнних злочинців, можуть не справдитися по причині того, що Україна досі не ратифікувала Римський статут та не виконує всі ті умови, як мають бути за даної ратифікації. Ми розуміємо, що чинний парламент цього вже не зробить. Дай Бог, щоб цей парламент у другому читанні і в цілому прийняв закон № 9438, який нарешті принесе в наш Кримінальний кодекс кримінальну відповідальність за злочини проти людяності, які поки не криміналізовані в Україні, що будуть більш чітко виписані інші злочини, які в нас є, але вони не розслідуються як воєнні злочини. Для цього потрібен тиск громадян, які про це мають запитувати у кандидатів у депутати.

Ви вже двічі їздили в Гаагу, сюди приїздили представники МКС та працювали тут разом з  прокуратурою АРК. Це якась інтенсивність чи це просто планові якісь речі, які нічого не означають і ми просто вже звикли ловити якісь сигнали?

Максим Тимочко: Насправді, діяльність Офісу прокурора є досить конфіденційною, вони не можуть розповідати нам про якісь тонкощі їхнього розслідування, ми навіть не можемо дізнатися, про що вони говорять з представниками правоохоронних органів. Але, на мій погляд, вони оцінюють всі ці критерії, які зазначені в Римському статуті, про які я сказав: наскільки держава може розслідувати, чи робить вона це ефективно. Якщо вона робить це неефективно, значить в них є привід звернутися до Палати попереднього розслідування і запросити дозвіл на проведення розслідування. Я думаю, що вони тут з’ясовують саме ці питання. Вони відправляють сюди делегації, тому що потрібно спілкуватися тривалий час з тими, хто передає цю інформацію, а наші  правоохоронні органи, в тому числі прокуратура АРК, досить часто виступають співавторами цих подань, тому вони мають пояснювати делегатам з Офісу прокурора, чому вони вбачають в цьому воєнний злочин, які в них є докази і тому подібне.

Валентина Самар: Соціальні мережі переповнені обуренням щодо рішення ПАРЄ. Наскільки це дійсно драматично?

Максим Тимочко: Наше суспільство сприйняло це дуже драматично, я і сам сприйняв це так само. Я також був на акціях під посольством Німеччини та Австрії і також обурений цим рішенням, тому що в ПАРЄ є один механізм протидії порушниками міжнародного права. На їхніх очах відбувалися всі ці воєнні злочини, про які ми сьогодні говорили, вони самі виносили резолюції, де засуджували окупацію кримського півострову, і вони зараз позбавили себе цього єдиного інструменту протидії агресору. Це, на мій погляд, є порушенням статуту Ради Європи, де зазначено, що право представляти себе в держави не є абсолютним, воно може бути обмеженим, якщо ця держава не поважає принцип верховенства права і порушує права людини, які є фундаментальною цінністю Ради Європи. І які були підстави надати Російській Федерації участь у ПАРЄ? Очевидно, що тільки фінансові.  

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top