Новини Корупції

Surkov Leaks: як Кремль атакує уми українців

ср, 28/08/2019 — 16:23

Дослідники вважають, що нині Росія свою перемогу бачить не в припиненні вогню, а в змінах до Конституції України.

Один з найстаріших аналітичних центрів Великобританії опублікував дослідження масштабного зливу електронного листування чиновників Кремля. Листи показують, які методи в останні роки російська влада застосовувала для ведення гібридної війни проти України, повідомляє MediaSapiens.

Аналіз «Surkov Leaks: внутрішня кухня гібридної війни Росії в Україні» опублікував Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) у Великобританії. Він заснований у 1831 році, спеціалізується на дослідженнях в області оборони і безпеки.

Над матеріалом працювали член британського парламенту Роберт Сілі (Robert Seely) і головний редактор англомовної платформи Euromaidan Press Аля Шандра (Alya Shandra).

«Слитные електронні листи (Surkov Leaks) — це унікальний внесок у міжнародну дискусію про те, як Кремль управляє своїми «керованими конфліктами»,- пишуть вони.

У листах описується стратегія підривної роботи РФ в Україні. Зазначається, яким чином контролював Кремль формування маріонеткових урядів у так званих «Л/ДНР» і як Москва впливала на українських політиків і ЗМІ, щоб забезпечити грунт для своїх диверсій.

Тисячі електронних листів виклав у мережу Український киберальянс — коаліція українських хакерів-активістів. У свій час злив також аналізували InformNapalm і «Радіо Свобода».

Перші два транші листів були опубліковані в 2016 році. Як пишуть дослідники, їх витягли з двох електронних адрес Владислава Суркова — це «дуже впливовий помічник російського президента, якого іноді характеризують як «Распутін Путіна».

Третій транш листів опублікували в 2017 році. У ньому, стверджують аналітики, містилося листа екс-заступника Суркова Inal Ардзінби і українського народного депутата минулих скликань від кпу Алли Александровської та її сина Олександра, які листувалися з Ардзінбою.


Інал Ардзінба (29 років). У 2018 році очолив громадську Раду у справах молоді при Патріархові Кирилу

«В електронних листах розкриваються деталі щоденних операцій Росії з дестабілізації України. Зокрема, вони описують, як Кремль досліджував слабкі сторони України, шукав «інсайдерів», що доцільність можуть допомогти визначити такі слабкі місця. Також Москва застосовувала місцеві групи, які допомагали їй впливати, і таємно фінансувала програми, розроблені для поділу України», — пишуть автори.

Вони визначили декілька факторів, чому ці листи слід вважати справжніми. Зокрема, мова йде про величезну кількість листування, більшість якої є скандальної (наприклад, там є щоденні моніторинги ЗМІ). Також російський бізнесмен Євген Чичваркін підтвердив, що його листа з цих зливів — справжні. Крім того, фахівці Атлантичної ради заявили, що теми листів виглядають автентичними і їх важко підробити в таких кількостях.

Москва фінансувала низку проектів для поділу України

Дослідники пишуть, що Кремль використовував свої мережі російських і українських агентів для виявлення слабких місць соціального і політичного життя України та корекції ставлення громадян до різних подій.

Москва також покладалася на українців, які втекли за кордон і були ідеологічно споріднені Росії. Російські чиновники мали інсайдерські дані щодо ситуації, просували ідеї «м’якої федералізації» і формували групи для підтримки російських наративів.

Окрема сфера діяльності — прямий вплив на політику через фінансування локальних проросійських партій. Наприклад, як стверджує листування, в Харкові за підтримку сепаратистських настроїв відповідала Алла Александровська.

«Схоже, що Олександрівська — ветеран української політики — мала фінансування від Ардзінби, щоб забезпечити місця для колишніх членів Комуністичної партії під час місцевих виборів в новій (маріонеткової) політичної партії (Комуністична партія була заборонена в 2015 році). Вона також контролювала виконання різних заходів, якими керував Кремль, спрямованих на привласнення «особливого статусу» для низки українських регіонів, і, врешті-решт, федералізації України», — йдеться в дослідженні.

У лютому 2017 року тодішній глава СБУ Василь Грицак розповідав про аналогічні проекти в інших регіонах: «Закарпатський край», «Одеса порто-франко», «Соціальне Запоріжжя», «Слобожанщина», «Громадська рада Дніпропетровщини», «Бессарабська республіка Буджак», «Галичина» у Львівській області.

В злитих листуванні Суркова і Ардзінби описуються деталі їх реалізації. У дослідженні пишуть: «25 жовтня 2014 року запорізький PR-фахівець, який емігрував до Москви, Павло Бройд надіслав Ардзинбе кілька варіантів популяризації ідей децентралізації та особливого статусу регіону «на основі економічних, екологічних, історичних чинників або прав людини».

Незабаром Бройд надіслав план на грудень 2014 року і січень 2015 року, зазначивши, що тема досягнення спеціального статусу Запорізької області у контексті екологічної ситуації буде потенційно популярною в індустріальному місті і мінімізує ризик зриву кампанії на ранніх стадіях працівниками СБУ.

Законопроекти про порто-франко в Одесі (створення спеціальної економічної зони з сприятливими митними правилами — ред.) і спеціальний екологічний статус Запоріжжя були дійсно зареєстровані у Верховній Раді представниками фракції «Опозиційний блок».

Суркову надсилали резюме на посади в «Л/ДНР»

Те, що сусідні до Росії країни, які хочуть побудувати демократію і вийти з її орбіти впливу, відразу отримують на своїй території спалахи сепаратизму, — не випадковість. Це частина тактики Кремля, яка називається «керовані конфлікти», вважають дослідники. Створення так званих «народних республік» на Донбасі — частину таких дій.

В злитих листах є різні дані про те, що офіс Владислава Суркова відповідав за політичні аспекти «Л/ДНР». У травні 2014 року, приміром, Сурков отримує лист з резюме осіб, обраних на посади у «ДНР». Вказується, що мейл надіслав працівник міжнародної інвестиційної фірми Marshall, яка належить російському олігархові Костянтину Малофееву. Серед кандидатур на посади в маріонеткових «урядах» є колишній офіцер ГРУ і екс-слтрудник Малофєєва Ігор Гиркин (більш відомий під псевдонімом «Стрільців»), Денис Пушилин, Андрій Пургін, Олександр Ходорковський і Олександр Захарченко. Згодом вони дійсно отримають місця в маріонеткової влади «ДНР».

У грудні 2015 року помічник Володимира Путіна отримує аналогічний лист з резюме кандидатів на посади в «ЛНР».

В електронному листі від 26 травня 2014 року Суркову надіслали план бюджету на 2013 рік для двох регіонів на Донбасі. Зазначалося, що Луганська область мала дохід у розмірі 11,1 мільярда рублів ($323,5 млн), але витрати у розмірі 23,3 мільярда рублів ($679 млн). Ця листування свідчить про те, що Москва готувалася до фінансової підтримки «республік».

Автори дослідження додають, що активно до створення цих квазіполітичних формувань долучалися і російські спецслужби: Федеральна служба безпеки і Головне розвідувальне управління Генерального штабу РФ. Вони очолювали розпалювання конфлікту на сході України як мінімум з середини 2014 року і надалі активно брали участь в локальної військової підготовки.

Нова програма максимум — зміна Конституції

Після провалу ідеї з поділом України та створенням на її сході «новоросії» в Кремлі дозрів новий план. Злиті електронні листи показують, що з лютого 2015 року офіс Суркова був зосереджений на зміну української Конституції.

Перший електронний лист з цього питання Сурков отримав 10 лютого 2015 р. Вже через кілька днів лідер так званої «ДНР» Денис Пушилин сказав ЗМІ, що «народні республіки» готові обговорити зміни до Конституції міжнародної тристоронньої контактною групою, яка вела переговори з врегулювання конфлікту на Донбасі.

«11 березня 2015 року Сурков отримав конкретні пропозиції щодо змін до Конституції України, які були опубліковані з незначними змінами «ЛНР» і «ДНР» 13 травня 2015 року. Ці пропозиції вимагали закріпити в Конституції спеціальний статус «Л/ДНР», надавши їм право на свою власну «народну міліцію» — фактично, військову силу, а також місцеві органи виконавчої та судової влади, які в дійсності залишаться під контролем Москви», — пишуть дослідники.

А вже в червні, додають вони, Сурков отримує російський переклад листа, який тодішній лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко подав главі українського парламенту. Це лист пропонувало ті ж повноваження для «Л/ДНР», що і проект, отриманий Сурковим на місяць раніше. Бойко стверджував, що прийняття цих поправок буде імплементувати Мінські угоди і сприяти мирному врегулюванню ситуації в Донбасі. Він закликав тодішнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана винести ці проекти змін на голосування у Верховній Раді.

Росія шукала підхід до умів українців

Москва підбирала способи завоювати підтримку серед українців. Пропозиції, як це зробити, теж є в листах.

Приміром, від Віталія Лейбіна — головного редактора видання «Російський репортер», який народився у Донецьку. В базі листів його повідомлення Суркову в 2013 році, де він в таблиці розділив журналістів, PR-експертів, істориків і бізнесменів на три групи: з якими можливо будь-яка взаємодія; співпраця можлива; робота можлива теоретично.

«Автор запропонував зменшити «жорстку агітаційну пропаганду «явно» проросійської політики». Замість цього він запропонував висвітлити успіхи російського бізнесу або порівняти зарплати вчителів і лікарів в Росії та Україні. Він запропонував написати звернення з закликом до громадян України чинити тиск на лідерів, щоб зупинити війну, використовуючи такі емоційні фрази, як «ніякі ідеї або політичні цілі не виправдовують вбивство», «іноземні держави розривають нашу країну» і «ваші брати і сестри вмирають», — йдеться в дослідженні.

У серпні 2014 року Суркову приходить лист від Олега Говоруна начальника управління президента РФ по соціально-економічного співробітництва з СНД, Абхазією і Південною Осетією. А вже в серпні цей текст з’являється у ЗМІ нібито від громадської організації «Громадянська ініціатива Донбасу». Опублікував його, зокрема, «Кореспондент».

Використання ЗМІ — один із стовпів впливу Кремля

У липні 2014 року на адресу Суркова приходить лист від запорізького політтехнолога Павла Бройда, який оселився в Москві після Евромайдана.

«В електронному листі він пише, що проблеми нерозповсюдження проросійських наративів у засобах масової інформації і пов’язаної з цим невдачею російських сепаратистських протестів на сході України можна вирішити, розвиваючи проросійське присутність в інформаційному просторі України шляхом переорієнтації існуючих ЗМІ і створення нових медіа», — зазначають дослідники.

Бройд називає «Український медіа холдинг» (UMH, належить олігарху Сергію Курченко з оточення Віктора Януковича) найбільш перспективним для поширення проросійських тез в українському медіапросторі». Ідея полягала не в тому, щоб просувати на його ресурсах «ДНР» або слова російського МЗС, а в тому, щоб вони промоутировали російські інтереси в Україні.

«UMH також може бути використаний для посилення інших, більш чітко проросійських торгових медіа. Якщо будуть виникати питання щодо негативного впливу діяльності UMH на національну безпеку України, це буде розцінюватися як атака на свободу слова і перетвориться на міжнародний скандал», — йдеться в листі, автором якого визначають Бройда.

Дослідники пишуть, що точно не можуть сказати, реалізувалися такі плани Москви. Проте пишуть, що в пошті Inal Ардзінби були листи з розцінками на розміщення замовних новин і сюжетів українських ЗМІ.

«Наприклад, у квітні 2015 року одеський активіст Давыдченко надіслав прайс-листи за висвітлення події на українських телеканалах, включаючи телеканали «Україна» ($3900), ICTV ($4400) та НТН ($3900). 18 квітня 2015 року той же Давыдченко запропонував розмістити в ЗМІ новина про акцію автомобілів, які блокували площа в Харкові на знак протесту проти підвищення цін на газ, на unn.com.ua за $700, на rbc.ua — за $600. А 9 травня 2015 року Давыдченко повідомив Ардзинбе, що сайти 112.ua і Comments.ua відмовилися висвітлювати організовану Росією акцію водіїв, тоді як Korrespondent.net попросив ціну в три рази вище. Бройд надіслав Ардзинбе таблицю з прайсами на освітлення в більшості великих українських медіа. Хоча пізніші звіти про медіа-висвітлення, які він посилав Ардзинбе, рідко включали посилання з цих центральних медіа, оскільки це показало, що шлях до медиаосвещению для Кремля був відкритий, враховуючи належне фінансування», — пишуть дослідники.

Крім розміщення «джинси», у листах є пропозиції по створенню своїх сайтів. Автори відзначають, що за підрахунками Бройда, за вісім місяців вивести такий новинний сайт в топ-75 в Україні буде коштувати більше $600 тис., а в топ-5 — понад $5 млн.

Також йшлося про потенційне створення таких спеціалізованих ресурсів:

— Сайт політичного аналізу, який «повинен виглядати об’єктивно» і «не повинен створювати враження проросійського сайту».

— Сайт військових новин. Він повинен «формувати негативне ставлення в українському суспільстві до антитерористичної операції» і «київським режиму».

— Регіональні портали, що пропагують сепаратизм на сході України.

— Антивоєнний сайт для деморалізації українського населення та військовослужбовців».

— Сайт, який привертає українську націоналістично налаштовану аудиторію — для просування ідеї про те, що Україна повинна відмовитися від Донбасу.

«Невідомо, чи здійснився якийсь з тих планів, спрямованих Суркову. Проте їх існування свідчить про важливість засобів масової інформації і пропаганди в плани Кремля щодо контролю над Україною. Примітно також, що заплановані медіа були розроблені для різних української аудиторії, що повторює урок з радянських часів про переваги різних пропагандистських наративів», — відзначають дослідники.

Вони також розповідають про ще одному «злитому листі» від 21 травня 2015 року. У ньому Віталій Лейбін описував свою розмову з Ігорем Гужвою — на той момент головним редактором і заявленим власником газети, сайту і радіо «Вести», а також журналу «Вести. Репортер» (видавався по франшизі «Русского репортера», який очолював Лейбін).

«Гужва описав кілька тактичних порад з дестабілізації України, запропонувавши додати пункт про місцеві вибори на окупованому Донбасі до порядку денного мінських переговорів і наполягати на дострокових парламентських виборах в Україні, оскільки це може повернути більшу кількість представників підконтрольних Кремлю «Л/ДНР» в український парламент. Більш загально, Гужва дав зрозуміти, що він готовий допомогти Кремлю в здійсненні впливу на місцеві вибори в Києві, використовуючи широкий охоплення аудиторії «Вести». Під час зустрічі Лейбін пообіцяв Гужві, що Кремль «сприятиме отриманню допомоги від європейських друзів на тему свободи ЗМІ в Україні», — йдеться в дослідженні.

Варто нагадати, що в липні 2015 року Гужва залишив холдинг «Вести», а через півроку запустив новий інтернет-видання «Страна.UA», яке, за даними моніторингів «Детектора медіа», просуває меседжі російської пропаганди.

«Вкидання» і меми — інструменти російської дезінформації

Злита листування також зсередини показує, яким чином може функціонувати російська пропаганда. Приміром, є лист за липень 2014 року, де був перелік «темників» для поширення після збиття літака МН17. Серед них те, що це лише привід для інтервенції НАТО» або «провокація Києва проти «Л/ДНР».

Автори відзначають, що завдяки дезінформації Москва майстерно експлуатувала слабкості політичного життя України. Кремль використовував реальні події і створені своїми агентами, щоб створити фальшиву картинку масової підтримки проросійських позицій в Україні.

Однією з тактик є також «вкидання». Це не обов’язково фальшива інформація, на відміну від фейків. Вони повинні «швидко поширювати емоційно заряджену інформацію через підготовлені канали для маніпулювання увагою аудиторії».

«Азеры схвильовані з-за дій українських націоналістів», «Націоналізм: звільнення монстра», «Одеські кавказці об’єднуються проти націоналістів» — ось приклади заголовків таких «вкидань», запропонованих Кремлю на розгляд.

Крім того, активно використовувалися і маніпуляції в соціальних мережах. Тактики варіювалася від використання Фейсбук і ВК для нападу на українських політичних діячів до поширення мемів про соціальні повстаннях.

Злита листування показує, як скрупульозно Кремль веде війну

Surkov Leaks є найбільшим подібної витоком інформації, пишуть дослідники. Цей масштабний злив показує, як Москва останні роки веде гібридну війну проти України. Серед інструментів є і створення маріонеткових «республік», і просування своєї порядку денного допомогою «джинси» у ЗМІ і власними медіа.

«Мене вразило, як глибоко і скрупульозно вони нас вивчають. Сурков щодня отримував на свою пошту телемоніторинг українського ефіру. Тобто люди в російських аналітичних центрах цілодобово сиділи і дивилися українські телепрограми, аналізували їх, виписували різні наративи, малювали інфографіку для того, щоб це наочно можна було побачити», — розповідала Аля Шандра «Радіо Свобода» про зробленому нею аналізі.

Дослідники вважають, що нині Росія свою перемогу бачить не в припиненні вогню, а в змінах до Конституції України, які дозволять контрольованих нею територіях в подальшому накладати вето на рішення української влади щодо зовнішньої політики.

Переклад: Аргумент

Підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Источник — http://grom-ua.org/

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top