Головні новини

«Спочатку опускаємо їх в саму безпросвітну бідність, а потім сідаємо під телекамери і бюджетними грошима суем копійку»

Нам треба б пишатися настільки приголомшливим успіхом. У технологічному XXI столітті, в 2019 році, після п’яти років «найкрутіших» реформ, ми тупо так і задешево купуємо… пенсіонерів.

Щоб проголосували… Ні, не так. Спочатку опускаємо їх максимально в саму безпросвітну бідність, робимо беззахисними і приниженими, ставимо їх на коліна своєї «ефективної» соціальною політикою і крутими менеджерами з Пенсійного фонду, вичавлюємо з них сльози приниження платіжками, а потім сідаємо так під телекамери і бюджетними грошима суем копійку. Врятували однак. Нечувано облагодіяли… Але з обов’язковим: «я — вам стільки щедроти, а ви мені свої душі на виборчих дільницях». Другий фронт відкриваємо — «боротьби з бідністю». Якраз за місяць до виборів. Щоб — якщо добре зайде — закрити цей самий фронт відразу після виборів… Безсумнівно, адже це і є приклад самого великого прориву в світі. Скупка голодних пенсіонерів — як небачений успіх, який гідний активного pr-просування на бордах і масової реклами…

Ідеальний фінал. Ми таки досягли кульмінації на «своєму шляху, по якому наполегливо йдемо». Немає більше ніяких глобальних смислів, інноваційного майбутнього, модернізації системи… Базовий кандидата, п’ять років президентствовавший, звів свою кампанію до двох драматичним технологій… Купую пенсіонерів. В лоб. Масово. У березні і квітні по 1200 копійчаних грн. Супер/порядок. Всі реформи в одному флаконі. Нам таки треба було дожити до виборів, на яких все звелося до такої простоти, що гірше злодійства. І які ідеально характеризує систему, а також успіхи її автора. Так який сенс обговорювати, що у даного кандидата в плюси, а на мінуси? Скупка пенсіонерів — пряма і цинічна — ось єдиний важливий аргумент. Безсумнівно, таке досягнення треба заохотити ще п’ятирічкою.

І друга технологія. Грубі масові звинувачення всіх опонентів. Чисто по-демократично так — «куди покидьки прете? Хто ви всі такі при живому-то президента? Кандидатів багато, президент один». І кілограми, кілограми, кілограми компромату, образ. Різною мірою гидоти, висловлені сотнею особливо дратують, істеричних голосів. Не інакше як вияв «великої демократія в самому вільному суспільстві», коли тебе за гарантоване право висуватися на посаду №1, тут же оскаженілою натовпом партійців садять в чан з лайном — отмокай поки, президент адже один. І йому ще потрібні п’ятирічки успіхів. Щоб виплатити по 1,2 тис скупних грн…

Залишається вкотре повторити наївне запитання: а у чому сенс усього цього танцю з другим терміном? Навіщо потрібна ще одна безмежна п’ятирічка для того ж складу акторів? Що має змінитися завтра? Чому настільки огидна п’єса, коли непрофесіоналізмом пахнуть навіть декорації, повинна тривати тут вічно? І чому такий простий, але важливий інструмент демократій — вибори — перетворений одним з кандидатів на ешафот для всіх інших?…

Михайло Подоляк, Фейсбук

«>

26.02.2019
09:54
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top