Головні новини

Сергій Тігіпко: «кабанчик» для «кремлівських»

На колишнього 1-го екретаря Дніпропетровського обкому комсомолу у воюючій Україні російські окупанти переписують свої активи, виводячи їх з-під сагкций. Феномен «збагачення» Тігіпко: що криється за нібито везінням відомого банкіра.

Власник фінансово-промислової групи ТАС Сергій Тігіпко, незважаючи на неоднозначне «регіональне» минуле і погіршення економічної ситуації в країні, за період президентства Петра Порошенка зумів розвинути свій бізнес набагато більше, ніж при попередньому «злочинний режим», коли він і сам офіційно був частиною влади.

Кому криза — мати рідна

Коротко нагадаємо про його попередні надбання. Банківський бізнес був і залишається основою ТАС. Саме тому основне розширення якраз і відбувалося в банківській сфері.

Ще в 2007 р. С. Тігіпко шведському Swedbank продав свої ТАС-Комерцбанк і ТАС-Иинвестбанк за $735 млн. Угода була фантастично вигідною для українського банкіра.

У той період кредитування в країні бурхливо розвивалося і банківські активи росли як на дріжджах — створюючи фантастичну прибутковість. На неї і «клюнули» шведи, а також інші іноземні групи, які купували українські банки за «шалені» гроші.

Вже потім, коли в 2014 р. «грянув грім» і почався економічний обвал, виявилося, що ці активи або взагалі не забезпечені заставами, або значно знецінилися.

Це стало однією з причин «банкопаду» 2014-2017 рр.., в результаті якого в Україні 179 банків залишилося «в строю» лише 82.

Тоді пішов зворотний процес: тепер іноземці хотіли будь-якою ціною піти з українського ринку, віддаючи раніше куплені банки за абсолютно символічну плату.

Так С. Тігіпко в кінці грудня 2016 р. отримав Універсал-банк, купивши його у Eurobank, грецького підрозділу швейцарської групи EFG. Сума угоди не називалася, але раніше, в 2015 р., греки погоджувалися віддати Універсал-банк за €95 млн Миколі Лагуну, на той момент власнику Дельта-банку.

Очевидно, що це мізерна сума порівняно з тією, яку в свій час сам екс-віце-прем’єр отримав від шведів.

Також до групи ТАС відійшов і Ві-Ес Банк (VS Bank), куплений у російської групи ВТБ. Про його придбання С. Тігіпко особисто повідомив наприкінці жовтня 2018 р.

Не менш вигідною була і покупка у росіян столичної 4-зіркового готелю Radisson Blu Hotel Kiev Podil. Для її будівництва компанія «Готель Девелопмент» брала кредит на $38 млн, а С. Тігіпко, за даними ЗМІ, купив її в кінці грудня 2016 р. за $10 млн.

Крім того, на тлі кризи, що вдарила не тільки банкам, але і по страховиках, він у вересні 2016 р. приєднав до «ТАС-Лайф», ПРАТ «СК «Ейгон Лайф Україна», яка була дочірньою структурою групи Aegon, однією з провідних страхових компаній світу.

Завдяки цій угоді TAS Life стала другим за величиною гравцем на ринку послуг зі страхування життя. Також у С. Тігіпко є компанія — універсальний страховик, ПРАТ «Страхова група ТАС».

Між тим, обвал економіки відбилася не тільки на фінансовій сфері, але і на промисловості України. Крім того, після анексії Криму і початку війни на Донбасі російському бізнесу стало тут не дуже затишно.

Цим і пояснюється рішення групи «Северсталь» продати завод «Дніпрометиз» (р. Дніпро), що раніше належав того ж С. Тігіпко. Але якщо у 2006 р. росіяни заплатили йому $50 млн., то в жовтні 2017 р. самі отримали за це ж підприємство тільки $500 тис.

Таким чином, угода виявилася більш ніж вигідною для екс-віце-прем’єра часів Ст. Януковича. Тепер зрозуміло, що він мав на увазі, стверджуючи в інтерв’ю ЗМІ: «Стану робляться в кризу». Це не аргумент в арсенал тих, хто стверджує, що нинішній владі вигідна ця війна?

Зрозуміло, С. Тігіпко не зміг би так широко розвернутися без підтримки нової влади на чолі з П. Порошенко, на словах оголосила попередню «злочинним режимом».

Це підтверджується покупкою ТАС активів Діамант-банку, який раніше належав олігархам Давиду Жванії та Миколи Мартиненка.

Тоді, в червні 2017 р., екс-віце-прем’єр став володарем портфеля активів балансовою вартістю 3,14 млрд грн., заплативши за них 1,13 млрд грн.

Серед них були центральне офісна будівля Діамант-банку на Подолі, 30 квартир в елітному столичному житловому комплексі Crystal Park і ряд інших цінних об’єктів нерухомості.

В ролі продавця виступив Фонд гарантування вкладів, керований Костянтином Ворушилиным, довіреним фінансовим менеджером П. Порошенко, який керував банком «Мрія» до того, як П. Порошенко продав його все тому ж російському ВТБ.

Розпорядником майна Діамант-банку Фонд став в результаті його банкрутства за рішенням Національного банку України, на той момент очолюваного Валерією Гонтарєвої, ще одним топ-менеджером бізнес-імперії П. Порошенко.

Даний приклад наочно ілюструє суть «деолігархізації», яка звелася до перерозподілу власності між олігархами.

І той факт, що С. Тігіпко отримав можливість взяти участь в дерибані, а не став його жертвою, як ті ж Д. Жванія та Н.Мартиненко — наочно свідчить про його вміння «наводити мости» з керівництвом країни незалежно від того, хто саме зараз «біля керма».

Не менш вигідними були й інші операції групи ТАС, купила у ФГВФО активи Платинум банку, банків «Новий» і «Форум».

Треба думати, що проблем зі стягненням заборгованості за цими зобов’язаннями у екс-регіонала не виникає: адже йому належить колекторська компанія ТОВ «Європейське агентство по поверненню боргів».

Про склалися партнерські стосунки з владою свідчить і покупка С. Тігіпко київського суднобудівного заводу ПРАТ «Кузня на Рибальському», який раніше належав П. Порошенко.

По всій видимості, укладена в листопаді 2018 р. операція носила формальний характер. Оскільки, по-перше, склад органів правління ПРАТ не змінювався після зміни власника.

По-друге, саме підприємство фактично вже давно не працює, від нього залишилися тільки виробничі корпуси.

Тому, регулярно виграючи тендери Міноборони України, «Кузня на Рибальському» надалі приваблювала інші підприємства для ремонту військових катерів і сторожових кораблів.

Приміром, у лютому 2017 р., отримавши замовлення на ремонт фрегата «Гетьман Сагайдачний», «Кузня на Рибальському» відразу ж домовилася про виконання робіт з ПРАТ «Іллічівський судноремонтний завод» (р. Чорноморськ).

І по-третє, за даними ЗМІ, найбільш цінне майно «Кузні на Рибальському», його корпуси, склади та земельні ділянки, на яких вони розташовані, перед продажем були виведені з ПРАТ ТОВ «Лад-Реновація» — іншу компанію, пов’язану з П. Порошенко і його багаторічним бізнес-партнером Ігорем Кононенко.

Тобто в даному випадку С. Тігіпко купив, по суті, порожню оболонку. Очевидно, метою операції було перед черговими виборами показати пересічним громадянам, що президент все ж виконує дане ще 5 років тому обіцянку позбутися бізнесу після приходу до влади.

А екс-віце-прем’єр в цьому дійстві погодився зіграти роль ширми — в обмін на можливість безперешкодно розвивати власний бізнес.

Одним із найсвіжіших прикладів такого розвитку стало поглинання аптечної мережі «Космо», яку група ТАС купила в кінці січня поточного року. До цього власна мережа TAS налічувала 114 аптек «Космо» було 28 аптек. Сторони планують закрити операцію до кінця березня.

Як відомо, аптечний бізнес — один з найприбутковіших. Адже якщо людина може, наприклад, обійтися без торта або цукерок «Рошен» — то ліки, якщо вже захворів, купувати доведеться без варіантів. Ось чому роздрібні продажі у аптек в Україні за підсумками 2018 р. зросли на 25,29%, до 69,611 млрд грн.

Виходячи з цього, інвестиції С. Тігіпко в розширення свого аптечного бізнесу виглядають цілком логічно. Точно так само, як і аграрного, оскільки зараз сільське господарство стало головною галуззю економіки.

Правда, екс-регіонал увійшов туди набагато раніше, створивши в 2008 р. невеликий агрохолдинг «РоАгро» із земельним банком 14 тис. га, який вже до 2010 р. розширився до 25 тис. га.

У 2011 р. він був перейменований в «ТАС-Агро» після виходу шведських партнерів і об’єднаний з компанією «Тагрон», ще одним сельхозпроектом С. Тігіпко. Вже в 2015 р. земельні площі «ТАС-Агро» досягали 88 тис. га.

На сьогодні проблемним активом для нього залишається хіба що завод «Дніпровагонмаш» (р. Кам’янське, Дніпропетровська обл.).

Це підприємство, як і маріупольський «Азовмаш», і Стахановський вагонобудівний завод, — «лягло» після того, як влада Російської Федерації заборонили імпорт українських вагонів. Оскільки основний ринок збуту для них був в РФ.

«Ожити» після шоку, перенесеного у 2014-2015 роках, вдалося тільки Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ) — хоча і далеко не в колишніх обсягах. Зараз це підприємство повністю задовольняє можливість (саме можливість, а не потреби — оскільки потреби в нових вагонах великі, але у компаній немає необхідних фінансових ресурсів для таких масштабних закупівель) українського ринку.

Тому особливих перспектив для «Дніпровагонмашу» поки не видно. У 2015 р. там було випущено всього 68 вагонів, 2016 р. — 406. При цьому в 2008-2012 рр. підприємство щорічно виробляло 4-6 тис. вагонів.

Втім, для С. Тігіпко реанімація КВБЗ теж стала плюсом: завдяки цьому заробив і що йому належить Кременчуцький сталеливарний завод. Це підприємство випускає вагонне лиття та основним її замовником є як раз КВБЗ.

Газовий «підхід»

Газова сфера довгий час залишалася поза орбіти ТАС. Справа в тому, що прибутковість цього бізнесу навіть вище, ніж аптечного — тож бажаючих освоювати його завжди вистачало.

«Острів» раніше детально аналізував ситуацію на газовому ринку України після втечі Ст. Януковича. Якщо коротко, то при ньому багато чого встигли прибрати під себе старший син Януковича Олександр і пов’язані з ним міністри-«младореформатори» Е. Ставицький та Н.Злочевський.

Після повалення компанії-ліцензіати, які володіють дозволами на освоєння нафтогазоносних площ, у ряді випадків залишилися колишніми — помінялися тільки кінцеві вигодонабувачі (бенефіціари).

За даними ЗМІ, вони пов’язані з нинішнім керівництвом країни: одним із лідерів «Народного фронту«,главою МВС Арсеном Аваковим і Ігорем Кононенко, який займає посаду першого заступника голови парламентської фракції Блоку Петра Порошенка.

Крім того, ряд свіжих ліцензій дістався новоствореним фірмам, непрямий контроль над якими також приписують В. Кононенко. Що стосується держсектора, то держкомпанія «Укргазвидобування» відноситься до сфери впливу «Народного Фронту» — як і весь холдинг НАК «Нафтогаз України».

І ось 30 січня з’являється повідомлення про першого постачання українського газу на експорт компанією ТОВ «ТАС Енергія країни». За словами її директора Максима Дмитрука, дана поставка до Словаччини є тестовою.

«Ми спільно з нашими європейськими партнерами перевіряємо митні режими та роботу операторів суміжних країн. Додатково плануємо здійснити ще кілька тестів в тому числі експорт з митного складу», — сказав він.

Представник ТАС не вказав ні величину тестовій поставки, ні тих обсягів, які компанія планує експортувати в подальшому. Також він не сказав, звідки взявся ресурс — оскільки ТАС не займається видобутком газу.

Сама компанія з’явилася тільки в кінці листопада 2017 р. і цілий рік взагалі не вела господарської діяльності: як платник ПДВ вона зареєструвалася тільки з 1 січня 2018 р.

Зате плани у «Енергії країни» амбітні: в той же день, 30 січня, вона отримала ще й ліцензію Національної комісії регулювання енергетики (НКРЕ) на право постачання електроенергії.

Що ж стосується «прописки» екс-регіонала на газовому ринку країни, то тут слід відзначити ряд важливих нюансів. Його компанія стала першим експортером українського газу за останні 15 років.

Минулого разу свій ресурс в обсязі 260 млн м3 поставила за кордон ТОВ «Полтавська нафтогазова компанія» В. Коломойського. І було це в далекому 2003 р.

Причини тривалої відсутності газового експорту очевидні: Україна є нетто-імпортером цього найважливішого енергоресурсу.

Наприклад, в 2018 р. споживання газу промисловістю, населенням та ЖКГ склало 32,3 млрд м3, тоді як власний видобуток газу в країні за цей період була 20,9 млрд м3.

У подібних випадках інші країни страхуються від експорту дефіцитного сировини: щоб потім не завозити його з імпорту в кілька разів дорожче і не витрачати на це валюту, послаблюючи національну грошову одиницю.

До прикладу, в Індії, Ірані та Китаї діє загороджувальне мито на експорт залізної руди. А в самій Україні заборонений експорт нафти і антрациту — оскільки видобутих обсягів національній економіці катастрофічно не вистачає. І з газом, як вже зазначалося, ситуація не менш гостра.

Тим не менш, його експорт був відкритий завдяки рішенням НКРЕ, підконтрольної президенту П. Порошенко.

Комісія своєю постановою з 1 січня 2019 р. знизила тарифи держкомпанії ПАТ «Укртрансгаз» на послуги транспортування газу для точок входу і виходу з $12,47/1000 м3 до $6,28/1000 м3.

За словами голови НКРЕ Оксани Кривенко, зроблено це було з благою метою. «Ми входимо до 2019 р. з європейськими конкурентоспроможними тарифами. Українська газотранспортна система (ГТС) закріпить свою конкурентоспроможність, як абсолютна і більш економічно вигідна альтернатива Північному потоку та іншим обхідних газопроводів. Таке рішення може сприяти підписання вигідного транзитного контракту після 2019 р.», — пояснила вона в соцмережі.

Але, як відомо, будівництво російського газопроводу «Північний потік-2» в обхід України зараз триває — як і переговори про умови транзиту після 2019 р.

Причому глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв не виключає, що новий довгостроковий контракт на транзит з російським «Газпромом» взагалі не буде підписаний.

Зате наближений до влади (і до російської влади — А.) олігарх отримав можливість «піднімати» сотні мільйонів доларів у рік (а може бути, і мільярди, в залежності від обсягів майбутніх поставок) завдяки рішенням, прийнятим НКРЕ.

Окремо варто відзначити, що перехід держкомпанії «європейські конкурентоспроможні тарифи» позбавив її (а значить, і держава Україна та її громадян) значних грошових надходжень.

Так, за підсумками 2018 р. Україна імпортувала 10,6 млрд м3 газу. Це означає, що за його впуск в свою ГТС «Укртрансгаз» заробив $132,18 млн.

У цьому році, якщо обсяг імпорту залишиться колишнім, держкомпанія отримає лише $66,57. Разом в мінус державі $65,51, але що не зробиш для хорошої людини, як говориться.

Причому особливо легко широкі жести даються, коли платиш за них не з своєї кишені, а за рахунок інших.

При цьому прем’єр Володимир Гройсман скаржиться, що Україні немає чим виплачувати борги — тому доводиться брати нові кредити, для розрахунку за попереднім…

І що великі виплати за зовнішніми боргами не дозволяють уряду підвищити в країні зарплати, пенсії, стипендії та соціальні допомоги…

Віталій Кримов, опубліковано у виданні Острів

«>

27.02.2019
08:37
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top