Олександрія — перлина серед парків

«Моя Київщина» дізналась про найбільший ландшафтний парк України, а саме про те, як фінансується, функціонує, за що утримується, які має проблеми та власне чого нині потребує. Про все це нам розповіла директор закладу Наталія Бойко.

Історична складова Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України вже давно і всебічно досліджується українськими, закордонними істориками та аматорами. Після горезвісних подій 1917-1922 рр. парк «Олександрія» зазнав величезних руйнувань і на початок Другої Світової війни перебував у спустошенні та захаращеності. У 1946 році, Розпорядженням Ради Міністрів СРСР,  його було передано у підпорядкування Академії наук, завдяки чому парк зберігся і почав відновлюватися. Серед понад 250 помісних парків, які існували на початок ХХ століття, на сьогодні повністю збереглися лише три – це парки загальнодержавного значення – «Олександрія», «Софіївка», «Тростянець».

Говорячи про «перлину» Білої Церкви першочергово варто згадати усіх, хто брав безпосередню участь у розбудові та відродженні парку, до маловідомих широкому загалу особистостей, до колишніх директорів парку «Олександрія», які присвятили їй значну частину, а деякі, навіть і усе своє свідоме життя. Із 1946 по 2018 роки тут працювали: — Георгій Дубінін, Михайло Нашиванко, Володимир Голяк, Трохим Келембет, Микола Грисюк, Петро Макаренко, Михайло Гузь, Леонід Мордатенко та Сергій Галкін. Їхні імена назавжди закладені в історію дендропарку «Олександрія». Нинішнім директором парку є Наталія Бойко, яка розповіла «Моїй Київщині» про те, чого не пише Вікіпедія…

Першочергово, розповідаючи історію парку, його нинішня очільниця Наталія Бойко відмітила, що кожен із вищезгаданих попередників зробив свій вагомий внесок у відродження «Олександрії». Було реставровано та відбудовано каскади ставків з джерельною водою, фонтани, водоспади, містки та архітектурні шедеври 18-19 ст. — «Руїни», Колонада «Луна», Колона «Пелікан», Павільйон «Ротонда», «Китайський місток», Танцювальний павільйон, відремонтовано Музей парку та багато іншого. 

Вдалося зберегти та примножити рослинний світ, адже у парку «Олександрія» ростуть понад 4500 видів, форм та сортів рослин. Сьогодні парк є об’єктом природно-заповідного фонду України, а його Генофонд є Національним надбанням. Про те, як виявилося такий статус не є запорукою належного фінансування. Як відомо, Олександрія має площу понад 400 га і є майже вдвічі більшою за площею, ніж «Софіївка» в Умані. Здавалось би, такий велетень має бути не обділеним увагою у питанні фінансування державою. Але ж ні…, Софіївка в цьому плані має першість, порівняно з усіма іншими установами розповіла директор парку пані Наталія.

«Держава дійсно більше уваги приділяє саме Софіївці і так продовжується вже багато десятків років. Є декілька причин, чому Софіївка більш розкручена ніж Олександрія. Ще в 19 столітті Софіївку було конфісковано у родини Потоцьких і передано до Київської державної палати, а пізніше підпорядковано Управлінню військових поселень. Вже тоді це був Царицин сад, який вільно відвідували містяни та офіцери і тому парк став досить відомим на всіх теренах Російської імперії. Натомість «Олександрія» була приватним володінням багатих можновладців Браницьких, куди не допускали сторонніх людей. А місто Біла Церква у радянські часи була закритим військовим містом. Ймовірно, що й за радянських часів «Софіївка» отримувала більше фінансування. З рештою Кабмін виділив цільові кошти на Програму реконструкції парку, які сягнули десятків мільйонів. Ми дуже любимо Софіївку, вони наші найближчі друзі та колегами. Але нас ображає, коли деякі туристи порівнюють наші парки, не розуміючи, що нас не можна порівнювати. На сьогодні так склалося, що інфраструктура наших парків відрізняється і не на нашу користь.

Пані Наталія зізнається, проблем у дендропарку вистачає, площа парку велика і  потребує багато догляду. Дійсно, на сьогодні в Олександрії  працює 66 постійних працівників і 45 сезонних. Із цих 100 чоловік тільки половина знаходиться на загальнобюджетному фонді, інша ж половина знаходиться на спеціальному фонді, тобто кошти на зарплатню парк повинен заробити сам. При цьому зарплатня у працівників мінімальна. Відповідно тут працюють переважно ентузіасти, а середній вік працівників по парку 49 років. Крім цього спецфондом, фінансуються всі види паркових робіт, а також комунальні видатки, вода, електроенергія, вивезення сміття, закупівля палива, запчастин, інвентарю тощо. Покривати всі ці витрати дуже тяжко, зізнається Наталія Бойко, адже 3,5 мільйонів гривень з державного бюджету ледве вистачає на зарплатню, все інше робиться своїми силами.

«Це загальнодержавна проблема наукових установ, але ми сподіваємось, що щось зміниться і до науки таки повернуться лицем. Держава виділяє 3,5 мільйони на рік, ці гроші йдуть суто на зарплатню. Відсоток фінансування надзвичайно маленький, тому ми вимушені були у минулі роки значно скоротити штат. 

Зрозуміло, що дендропарк має перелік платних послуг, і основним джерелом доходу вважається вхідна плата. Та як розповіла пані Наталія, місцеві жителі не дуже цим задоволені, адже їх вабить приклад Софіївки, де городяни не платять за вхід. Відмовитись від таких надходжень неможливо, бо саме ці кошти йдуть на утримання Олександрії. Наразі для бажаючих відвідати парк, квиток коштуватиме 25 гривень для дорослих, 10 гривень  для дітей і студентів, а от пенсіонерам обійдеться всього у 2 гривні. В Олександрії передбачені і інші види заробітку, приміром завдяки промисловим розсадникам і не тільки.

» Ми реалізовуємо посадковий матеріали, який самі вирощуємо. Також в нас є орендарі, які орендують майданчики та приміщення. Згідно чинного законодавства, землю ми не здаємо в оренду, вона належить Національній академії наук а ми є балансоутримувачами майна.. Також ми маємо певний дохід від проведення  екскурсій»- Наталія Бойко

Щороку Олександрію відвідують близько 200 тисяч туристів, проводиться 1000 екскурсій та величезна кількість заходів: літні школи та табори, дні Здоров’я, легкоатлетичні кроси тощо. Всі ці заходи є безкоштовними, тому багато планів та задумів керівництва парку через брак фінансування й досі не втілено в життя.  Приміром, наразі заплановано роботи по реставрації архітектурної споруди «Руїни», створення Музею екологічного виховання, відновлення історичної паромної переправи. Та найбільший головний біль – ремонт огорожі, яка знаходиться в жалюгідному стані. За підрахунками директора, новий паркан потягне на декілька десятків мільйонів гривень.

«Ця огорожа минулого століття знаходиться в жахливому стані і самотужки ми її ніколи не зможемо відремонтувати, адже на це потрібно близько 20 мільйонів гривень. Тому нам хоча б відремонтувати її частинами по периметру. Плануємо просити та залучати депутатів, і вони нам допоможуть, щоб перлина Білоцерківщини засяяла новими барвами і держава все таки виділить на це кошти» .

Окрім того є нагальна потреба  добудувати архітектурні споруди та повністю зробити заміну даху на старих будівлях. Це вже не кажучи про поточний ремонт приміщень. Тільки нещодавно, вперше за 70 років вдалося зробити ремонт у п’яти кабінетах Лабораторного корпусу. Частково почали замінювати асфальтне покриття, а навколо фонтану поклали нову бруківку. Все це робилося коштом спецфонду, тож на ці гроші сильно не розігнатися.  Тому наразі, говорить директор, дендропарк готовий до співпраці з усіма. З боку міста значною мірою допомагає ГО «Біла Церква Туристична». І якщо згадувати лобістів парку Софіївка в політиці, то схоже Олександрія таки має свого шанувальника серед народних обранців, каже пані Наталія:

«У нас є наш добрий друг, це народний депутат  Хвича Нодарович Мепарішвілі, який нам допомагав за час своєї роботи депутатом по Білоцерківському округу.  Ми разом з ним готували листи на Міністерство екології та Мінрегіонбуд, адже є багато питань, які  стосуються як екології, так і архітектури.  На сьогодні завдяки Хвичі Нодаровичу нам вдалося отримати кошти з Національної академії наук на завершення робіт по реконструкції Танцювального павільйону. Крім цього, розробляється проект по укріпленні схилів та розчистці дна ставків дендропарку. Грошей на це поки що одержати не вдалося ,але ми дуже сподіваємося на це».

Дендропарк фінансується лише на 20 % відсотків від потрібної суми для вирішення проблемних питань. Якби Олександрія отримала ті, такі необхідні 80%, то могла б гарно і стабільно розвиватись. За словами Наталії Бойко, цей парк є навіть не перлиною Київщини, він є алмазом, якому не вистачає гарної огранки для того, щоб стати справжнім діамантом і засяяти…

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top