Новости Киева

Олександр Воронін (журналіст): Криголам з хунвейбинами або яхта з мажорами?

Історія засвідчила, що політику, а тим паче політику-революціонеру, важливо у вирішальний історичний момент опинитися в потрібний час на оптимальному транспортному засобі. Пригадується Ленін на броньовику, Єльцин на танку, Порошенко на бульдозері.

 Подейкують, що екс-президента України за очі його найближче оточення так і називав — «бульдозером». Цілком можливо, що звичка Петра Олексійовича, усюди прямувати як грейдер, і все замикати на собі, також внесла додаткову лепту в скарбничку його останніх електоральних невдач.

Що стосується його наступника Володимира Зеленського, то беспрецідентний тріумф нового лідера і команди мододих вовків зі «Слуг народу» на виборах нагадує плавний, але невідворотний хід криголама, де після краху електоральних крижин попередників настає -курс на розлом айсбергів існуючої адміністративної системи, а при цьому в бортовому журналі намічений наступний фарватер: переломлення торосів бізнесу корупціонерів ….

Втім, аналогія з книгою історика Віктора Суворова (Володимира Різуна) — не зовсім коректна. Нагадаємо, що наш земляк (екс-офіцер ГРУ, а нині — політемігрант) використовував метафору «криголама» — як аналогію запланованої радянської комуністичної експансії, що розрізає льоди капіталізму, як нацистського так і ліберального, а на перспективу ще і патріархально-азіатського…

А оскільки у Суворова «Криголам» вирішує завдання зовнішні — геополітичні, то в сфері внутрішньої політики  аналогії нинішній перемоги «зелених» краще шукати серед схожих соціальних феноменів минулого.

 Здавалося б тотальний характер наступу на всіх фронтах «слуг диявола» (вестерн Ризькій кіностудії 1970-го року) або «ангелів помсти» (Голлівудський трилер 1981 го року) відсилає до полчищам Чингісхана, але це — занадто архаїчний аналог для політсили, де зосереджена переважно молодь.

Тому більш природною асоціацією є аналогія з хунвейбінами — студентськими загонами «червоних охоронців» часів культурної революції в Китаї, коли Мао змінив гасло «нехай розцвітають сто квітів!» на заклик -«Вогонь по штабах!».

Нагадаємо, що недавно були проанонсовано тижневі збори депутатського Ze- молодняка в Трусковце на спеціальних тренінгах перед початком законодавчої діяльності, що якось налаштовує стороннього спостерігача  на майбутню військову дисципліну в правлячій фракції, подібно до тієї, яка панувала в підрозділах стражників культурної революції.

А стилистика недавньої комунікації нового гаранта з секретарем Бориспільської міськради (та ще — формально у нього в гостях) тим більше спонукає до подібної паралелі. Саме в такий ультимативній формі хунвейбіни в 1966-1967- спілкувалися зі своїми викладачами і з партійними функціонерами, як в центрі, так і в провінції.

Скептик скаже: навіщо притягувати за вуха історичні паралелі? Краще, мовляв, згадати ростовську прес-конференцію (меми- «рожева кофточка» «встала і пішла»,) великого друга «95-го каналу» Філіпа Кіркорова, що проходила рівно за 15 років до інавгурації Зеленского- 20 травня 2004 року, відзначивши при цьому, що переможці- насправді- не хунвейбіни на криголамі, а скорее- банальні мажори на комфортабельній яхті, що мріють лише про черговий переділ власності …

Втім, на першій зустрічі Зеленського зі своєю фракцією на Банковій він сказав (Цитую пост новообраного депутата Лізи Богуцької): «Ми прийшли для того, щоб змінювати країну, а не заради власного добробуту.  Якщо у когось-  інша думка, нехай краще піде сам, щоб його потім не відвели у кайданах».

Що ж, підсумуємо. Оскільки в пост-модерновому суспільстві операторський візок знімальної телекомпанії виявилася більш ефективним транспортним засобом, ніж броньовик, танк, бульдозер і навіть- криголам, то з безпрецедентною перемогою «Слуг народу» варто рахуватися. Адже навіть супротивники Зеленського і його партії із задоволенням констатували, що їм вдалося цілком елегантно усунути від представницької влади кістяк корумпованих політиків.

Виборець чекає посадок і вони, ймовірно, будуть. Але — наскільки масові (як у 1937-му?) адекватні (врагам- закон, друзям- приємні винятки з нього?) І нарешті — відповідно до закону чи ні?

Питань- більше, ніж відповідей, тим більше, коли кістяк керівництва майбутньої влади, особливо серед силових структур,  — ще не сформований.

Тотальне домінування в парламенті, як і всякий монополізм, — явище — небезпечне. Надія на те, що нову команду не буде заносити на поворотах грунтуватися не стільки на політиках, які будуть опонувати переможцям в сесійній залі Верховної Ради, скільки на звичці українців у вирішальні моменти збиратися на Майдані, на моніторингу наших процесів з боку західних партнерів, ну і , нарешті, на власному ідеологічному позиціонуванні «Слуг народу» як на політичній силі, що сповідує либертарианство, що аж ніяк не в’яжеться з авторитарними, тим паче- з тоталітарними витівками та діями.

Будь-який мислячий патріот (навіть самий запеклий противник Зеленського та його політсили) після минулих виборів мусить погодиться з аксіомою, що Президент і парламент- це не стільки персоналії, скільки – державні інституції . Тому будь-яке правильне і ефективне рішення з боку законодавчої, виконавчої гілок влади та з боку Гаранта Конституції і Верховного Главнокомандующего- варто вітати, зі спорним- полемізувати, помилковому- чинити опір, зі злочинним- боротися усіма доступними законними засобами.

З іншого боку, хотілося , аби нова влада в своєму адміністративному завзятті (в тій же боротьбі з корупцією) не забувала, що ми живемо в умовах воєнного протистояння з агресивним і значно потужнішим сусідом і щось робила для зміцнення нашої обороноздатності. І нехай «стіну Яценюка», на відміну від Великої Китайської Стіни, з Місяця не побачиш, вона все ж свідчить, що попередники щось-таки робили в цьому напрямку…

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top