Новини Корупції

«Країна голодних мільярдерів. Казахстанські олігархи не протистоять суспільству, вони просто створюють кишенькові політичні партії, що входять в державний апарат і змінюють свідомість народу під себе»

Найбільша нафтова компанія країни «Тенгізшевройл» повідомила, що згідно з останніми оцінками, запаси нафти Тенгизского родовища на Каспії можуть становити до 1,125 млрд. тонн (6-9 млрд. барелів). Ціна «чорного золота» досягла рекордного рівня в 46 доларів 58 центів за барель. А тим часом світова продовольча програма ООН віднесла Казахстан до числа країн, у яких кількість недоедающего населення досягає 20-34%.

Гігантське нафтове родовище Тенгіз — далеко не єдине в нашій республіці, і навіть не найбільше. Його перевершує Кашаган — найбільше родовище «чорного золота» у світі, відкрите за останні 30 років. Розвідані казахстанські запаси вуглеводнів зростають в арифметичній прогресії, тоді як ціни на нафту — мало не в геометричній. А крім нафти і газу, ми експортуємо велику кількість кольорових металів.

Як же тоді сталося, що Казахстан займає таке ганебне становище на світовій карті голоду»? Причина дуже проста — абсолютно нерівномірний розподіл доходів. Фінансові потоки від продажу нафти і газу, вугілля та електроенергії, зерна і бавовни, сталі і кольорових металів проходять через руки вузької групи олігархів. Державному бюджету перепадають крихти. Але оскільки через зростання видобутку сировинних ресурсів і збільшення цін на них фінансові потоки зростають, то поступово збільшуються і надходження в бюджет. Це дає підстави влади заявляти, що ми йдемо правильною дорогою економічного зростання до загального процвітання.

Про олігархів ж і зовсім мовчок: немає їх у нас, все повивелісь. Ті младотюрки, що намагалися, крім економічної влади, замахнутися на політичну, після клацання по носу швидко заспокоїлися. Однак олігархи нікуди не зникли. Просто вони вчинили хитріше і зуміли пристосуватися. Олігархи не йдуть на конфлікт з державою, вони входять в державний апарат.

Олігархи не просто створюють кишенькові політичні партії. Вони входять у ті партії, які колись були їхніми супротивниками, і підкоряють своїм інтересам. Блискучий приклад — злиття ДВК та комуністичної партії. Тут вбито відразу два зайці: і комуністична ідея захисту народних інтересів підірвана, і шанс отримати в Парламенті ще одну партію з’явився. У підсумку справжнім комуністам довелося відмежовуватися в окрему Комуністичної народної партії Казахстану, щоб зберегти ідею, не запачканную грошима торговців багатствами батьківщиною.

Олігархи не протистоять суспільству, вони змінюють його свідомість. Ви звернули увагу, що у нас по телебаченню про зростання цін на нафту завжди повідомляється в рубриці «Міжнародні новини»? Як ніби це простих казахстанців зовсім не стосується. А у вітчизняних новинах — розповіді про нестачу грошей на школи, про розвалюються лікарнях і голодуючих пенсіонерів. Результати в наявності: нашим людям ціни на нафту «по барабану», їх куди більше хвилює вартість молока і хліба.

Оболванив маси, олігархи не забули і про те, щоб вибудувати нову державну ідеологію. Вона полягає в тому, що гроші від торгівлі сировинними ресурсами надходять, але їх не використовувати, навіть думати про них не можна. Замість цього слід займатися виробництвом сучасних товарів. Зараз чиновники на кожному розі хваляться, що частка нафтових прибутків у нашому бюджеті низька. Але ж це відбувається не тому, що у нас така розвинена переробна промисловість, а тому, що велика частина нафтових прибутків проходить повз бюджету.

Нарешті, потихеньку проштовхується думка, що кошти Національного фонду, в якому накопичуються гроші від продажу народного багатства, пустити в оборот. Не на соціальні проекти, не на розвиток людських ресурсів, а на банальний бізнес.

Олігархи, всупереч думці багатьох, не во — вони не підуть звідси. Принаймні, до останньої краплини нафти.

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top