Новини Корупції

«Батько» чорного расизму відправився в пекло

пн, 09/09/2019 — 14:53

Ким був Роберт Мугабе і як перетворив на руїни колись процвітала країну.

Мугабе, який прийшов у політику з «африканських 60-х», був продуктом моди на деколонізацію: племінний вождь з великими амбіціями і фрагментарним освітою, пише Сергій Ільченко на сайті ДС.

Колишній диктатор Зімбабве Роберт Мугабе, усунений від влади в 2017 р., помер у Сінгапурі на 96 році життя від раку простати. Чорний расист, терорист і удачливий популістський демагог, за 37 років правління довів до злиднів і розрухи колишню Південну Родезію. Цей успіх Мугабе став можливий завдяки широкій підтримці світового співтовариства, бачила в ньому прогресивного лідера.

Син теслі і вчительки з Південної Родезії, Мугабе з дитинства зазнав жорстокого пригнічення білими. Закінчивши місіонерську школу і університет в ПАР, де в 1951 р. він отримав ступінь бакалавра мистецтв, молодий Мугабе спочатку зайнявся викладацькою діяльністю в Родезії, потім на якийсь час перебрався в Гану, а повернувшись в Родезію, був підхоплений загальним пошестю і зайнявся політикою, швидко входила в моду серед чорної інтелігенції. Вступивши спочатку в Союз африканського народу Зімбабве (ЗАПУ), очолюваний Джошуа Нкомо і фінансований СРСР, Мугабе в 1963-му створив власну партію — Національний союз (ЗАНУ), на який розщедрився Китай, — і не прогадав. Нкомо, згідно з радянською доктриною, намагався спертися на промисловий пролетаріат, а Мугабе, озброєний ідеями товариша Мао, ставив на селянську революцію, що в африканських умовах виявилося набагато перспективніше.

Створивши і очоливши ЗАНУ, Мугабе без зайвих слів приступив до справи, розширюючи її соціальну базу. Рецепт розширення був простий: бойовики ЗАНУ систематично знищували все підряд біле населення, і в першу чергу білих фермерів. Залишившись без роботодавців, чорні сільськогосподарські робітники в пошуках засобів до існування вступали в ряди ЗАНЛА — бойового крила ЗАНУ, і все повторювалося, поступово набираючи обертів. Старанним бійцям Мугабе обіцяв після перемоги землю, відібрану у білих, а незадоволених ліквідував, але без помпи, по-тихому, не псуючи собі імідж. Чарівний і освічений лідер швидко здобув популярність за кордоном: в Китаї, Британії та США.

Однак зліт Мугабе був несподівано перервано. Жорстокі білі люди схопили його і вліпили 11 років в’язниці — нечуване по суворості покарання, враховуючи, що рахунок вбитих білих пішов уже на тисячі. У в’язниці Мугабе організував з дозволу тюремної адміністрації школу для співкамерників, де навчав їх грамоти, математики, англійської мови та маоизму, а також сам навчався заочно вступивши в Лондонський університет. До кінця терміну в 1974 р. він отримав чотири дипломи: два юридичних, магістра економіки та бакалавра управління.

Вийшовши на волю достроково, — за зразкову поведінку йому скоротили півтора року, — Мугабе негайно взявся за старе. Зігнавши зі свого місця в ЗАНУ пригревшегося було там Ндабанинге Ситоле, він уклав союз з Нкомо і став вбивати білих з потроєною інтенсивністю. Все це відбувалося за активної підтримки світової спільноти, яка вимагала від уряду Яна Сміта визнати терористів політичними лідерами.

До 1979 р. Південну Родезію дотиснули міжнародними санкціями та невизнанням. Умовою визнання і зняття санкцій була передача влади чорного більшості. Тут треба зазначити, що обмеження на право голосу не носили в Родезії расового характеру — існували лише майновий та освітній цензи. У парламенті засідали чорні депутати, а в розвиток чорної громади, з метою підтягти рівень її освіти до рівня білого населення, вкладалися великі кошти.

Як би те ні було, але в 1979 р. уряд Яна Сміта пішло на компроміс з поміркованою опозицією, не заплямованою тероризмом, і провело загальні вибори, на яких здобув перемогу Абель Музореве. Але Великобританія, яка відігравала ключову роль у визнанні своєї колишньої колонії, їх не визнала. Було підписано нову угоду з участю британських представників і терористів із ЗАНУ і ЗАПУ і проведені нові вибори, що привели до влади Мугабе і Нкомо.

Те, що два амбітних головоріза не уживуться, було зрозуміло відразу. Мугабе виявився спритнішим: спираючись на особистий спецназ, підготовлений інструкторами, запрошеними з КНДР, він вирізав прихильників Нкомо, а його самого змусив бігти. У зв’язку з племінним характером африканського лідерства ця операція, як і наступні етапи політичної боротьби в Зімбабве, мала всі ознаки етнічної чистки. Захисники прав людини ООН, що привели до влади двох терористів натомість помірного тандему Музореве-Сміт, могли торжествувати перемогу.

Наступні 37 років правління Мугабе були кривавим кошмаром, коли метається в колі невирішених економічних проблем влада намагалася компенсувати некомпетентність популізмом і насильством, нацьковуючи одну частину населення на іншу. Під роздачу потрапили і білі — їх остаточно експропріювали в 2000-2002 роках, коли у збанкрутілих експериментаторів вже не залишалося іншого простору для маневру. МВФ і Британія припинили фінансову допомогу Зімбабве, але ООН вважала за краще не помітити чорного расизму.

Коли ситуація дійшла вже до краю, 93-річного Мугабе переконливо попросили залишити свій пост. В якості компенсації за ним зберегли довічне розкішне зміст, яким він користувався до самої смерті. Таким чином, незважаючи на відсторонення від влади, можна сказати, що життя Мугабе вдалася.

Сьогодні нова влада Зімбабве обережно озираються на руїнах колись процвітала Південної Родезії, і зазивають білих назад. Але особливого ентузіазму серед колишніх родезийцев поки не спостерігається.

Зліт і правління Мугабе сталі і наслідком, і символом моди на вульгаризацію демократичних цінностей, поширеної під егідою ООН. Її прямі наслідки можна вивчати на безлічі конкретних епізодів з недавньої зімбабвійської історії.

Їх і вивчають, притому, в деяких країнах — дуже уважно. Так, депутати ГД РФ вшанували пам’ять Мугабе хвилиною мовчання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Источник — http://grom-ua.org/

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top